Люди п"ють отруєну металами воду

 

На околиці села Мужієво Берегівського району Закарпаття лежать 150 тис. т відвалів руди, насиченої важкими металами. Вони стікають із дощовою водою у сільські криниці. 2300 жителів споживають отруєну воду.

— Вода в колодязі така каламутна, а як постоїть трохи — то жовтіє, іржавіє, — розповідає 23-річна Еріка Шарінська з вулиці Закарпатської. Виймає відро з 10-метрової криниці. Воно повністю вкрите іржею. — Для приготування їжі використовуємо її, а от пити сиру боїмося.

Відвали пустої породи з"явилися на окраїні Мужієва внаслідок діяльності єдиного в Україні золоторудника. Товариство "Закарпатполіметали" добувало тут дорогоцінний метал із 1998 по 2009 рік. У квітні цього року підприємство оголосили банкрутом. Відвали ніхто не утилізує.

Сільський голова Мужієва Василь Фіцай, 40 років, везе до насипів.

— Уміст важких металів у цьому ґрунті перевищує норму в сотні разів, — говорить. — Дощі вимивають із нього цинк, кадмій, мідь, хром, свинець і несуть вниз до села. Отруєні стоки потрапляють у сільські колодязі, у меліоративний канал.

Улітку 2006-го закарпатські екологи вперше забили на сполох. Оприлюднили результати лабораторних досліджень.

— Виявилося, що важких металів у воді колодязів тоді було в рази більше, ніж це дозволено нормативами, — каже Юрій Бандурович, 48 років, завідувач сектором оперативного екологічного контролю. — Наявність отрути в овочах, які вирощені неподалік відвалів, підтвердили спеціалісти агрохімлабораторії. Від кадмію, наприклад, потерпають людські легені та печінка, від марганцю — нервова система. За чотири роки ситуація не змінилася.

Аби мати чисту воду, дехто з селян пробурив свердловину. Та й це не допомагає.

— Як наберу воду у склянку, вона чиста, а як постоїть 10–20 хвилин, дно посудини вкривається темним осадом, — каже Томаш Селеш, 25 років. На городі він просвердлив 20-метровий отвір. — Використовуємо її, бо ліпшої в селі нема.

Для утилізації руди 2008-го сільська рада віддала 9 га землі, на якій лежать відвали, в оренду товариству "Береговополіметали". Воно передало її в суборенду фірмі "Сауляк". Ті зобов"язалися утилізувати породу впродовж 10 років.

— Підприємці пообіцяли нам 250 тисяч гривень для благоустрою села і ще по 20 тисяч гривень оренди щомісяця, — каже Василь Фіцай. — Руду мали вивозити за межі Закарпаття. Заодно забезпечили б роботою на роки десятки наших селян.

— У липні 2009 року Міністерство екології почало видавати ліцензії на утилізацію, — розповідає керівник "Береговополіметали" Юрій Смерека. — Доки ми вирішували паперові справи, товариство "Закарпатполіметали" збанкрутувало, його ліквідували. У квітні суд заборонив проводити будь-які дії, у тому числі й утилізацію відходів. Виходить, ми два роки справно платили селу оренду, а тепер не маємо права скористатися землею.

— Доки підприємство "Закарпатполіметали" повністю не ліквідують і не визначать майбутнього користувача його об"єктами та землею, утилізовувати відходи ніхто не буде, — додає Василь Фіцай. — Якщо судова тяганина затягнеться на роки — боюся, люди почнуть виселятися з Мужієва.

×