За опитуванням журналістів, посадовців, бізнесменів, митців "Газета по-українськи" визначила 10 найвпливовіших жінок Західної України. Переможниці наведені в алфавітному порядку за прізвищами.
Окрім тих осіб, які увійшли до списку, також часто згадували начальника управління освіти Івано-Франківської області Зінаїду Болюк, президента Асоціації нотаріусів Львівської області та Почесного консула Німеччини в Україні Мирославу Дякович, директора Тернопільської філії "Укрсоцбанку" Любов Гринчишин, головного лікаря Луцької міської лікарні, депутата міськради Ларису Духневич, голову Великоберезнянської райдержадміністрації Закарпаття Мирославу Каламуняк, директора Чернівецької дирекції "Райффайзен банк Аваль" Євгенію Конопську, заступника голови Ради Федерації профспілок Рівненської області Марію Рожко.
Лідія Анушкевичус, 44 роки
Дружина міського голови Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса. Власниця фірми "Рітас", голова благодійного фонду "Оберіг", член "Жіночої громади" міста. Сприяє дітям-сиротам і одиноким людям похилого віку в одержанні матеріальної та гуманітарної допомоги. Нині працює над проведенням благодійного аукціону "Параска Хома", гроші з якого підуть на відкриття майстерні обдарованої художниці з Прикарпаття.
Кар"єра. Успіху я досягла завдяки своїй наполегливості та підтримці чоловіка. З впливових людей товариські стосунки підтримую із родинами народного депутата Анатолія Матвієнка, поета Дмитра Павличка, посла Литви в Україні Альгірдаса Кумжі.
Чоловіки. Моє перше справжнє кохання — мій чоловік. Ми познайомилися на другому курсі Вінницького політехнічного інституту, вчилися на інженерів-механіків. Відтоді разом. Чоловік дав мені у руки стартовий капітал, сприяв створенню власного бізнесу. Немає такого, чого б я ніколи не пробачила чоловікові. Не люблю слабохарактерних.
Дім. Домашніми справами займалася сама більше 12 років, поки мої діти були маленькі. У нас троє синів.Зараз найстаршому Олексію 22 роки, середньому Юрію — 19, а Романові — 16. Домашню роботу ділимо на всіх — взяли й зробили разом. Потім відпочиваємо.
Вдома я звичайна жінка у зручному домашньому одязі, мию посуд і готую вечерю. У вихідні чоловік куховарить. Я скромно вдягаюся, бо не сорока і ніколи не віддам останню копійку з хати за якусь ганчірку. Найдорожча річ гардеробу — норкова шуба. Купила її в Тисмениці. Перукарню відвідую кілька разів на тиждень. Ніяк не навчуся правильно вкладати волосся.
Мрії. Мрію про здоров"я і щастя своїх дітей, хочу, аби вони знайшли себе у житті. Не дозволю нікому ображати мою сім"ю. У таких випадках мені важко себе контролювати. Мрію побувати на всіх материках земної кулі.
Принципи успіху. До мети слід йти помалу. Якщо одразу ставити високі планки, можна втратити все. Для нових починань вік ролі не грає. Я пішла працювати, коли наймолодшому синові виповнилося 12. На лижі вперше стала у 38 років. Зараз планую здати на права.
Лідія Деркач, 64 роки
Понад 13 років очолює Апеляційний суд Тернопільської області. Нагороджена орденом княгині Ольги третього ступеня.
Кар"єра. В Апеляційному суді я працюю 36 років. За моєї участі формувався суддівський корпус області. Пишаюся тим, що підібрано професійних людей. Тернопільські судді не стають суб"єктами кримінальних справ, адміністративних чи дисциплінарних. Я доклала рук до цього.
Торік, 28 серпня, на День міста, мене нагородили дипломом "Визнання тернополян". Перед цим проводили опитування. Я була здивована, що назвали суддю. Адже люди не люблять владу. Дружу з начальником обласної міліції, Служби безпеки, прокурором області. Це досить впливові й шановані люди. У нас спільні завдання. Ми підтримуємо одне одного.
Чоловіки. Люблю надійних і професійних. Жінки надійніші. Не терплю зрадників. Хай то буде зрада друзів, інтересів чи справи — я їх після цього не знаю. Про особисте життя говорити не хочу. То кіноактриса може собі це дозволити, а я посадова особа.
Дім. Хатню роботу за мене нема кому робити. Раз на тиждень їду до супермаркету за продуктами. Обожнюю солодощі. Але не їм, фігуру бережу. Снідаю вівсянкою і зеленим чаєм без цукру.
Маю власне авто — чорний "Ніссан Тіїда". Їжджу містом у вихідні дні задля задоволення. Раз порушила правила. Мене зупинив працівник Державтоінспекції. Я вибачалася довго, показувала посвідчення. Яке це було правопорушення, не скажу. Мені й досі соромно.
Обожнюю собак і котів, але вдома тримати їх не можу. За ними треба доглядати, а часу бракує. Через те замість вазонів у мене штучні квіти.
Дуже люблю гумор. Дивлюся гумористичні передачі. З останнього, що запам"яталося, — слова Фаїни Раневської: "Неужели я уже такая старая — ведь я еще помню порядочных людей".
По-справжньому відпочиваю на риболовлі. Всім раджу їздити. Ми з колежанками вибираємося двічі-тричі на рік. Жінки рибалять тихо, спокійно. Чоловіків беремо хіба щоб витягали гачок із води.
Мрії. Бути організованішою, гармонійно поєднувати роботу й відпочинок.
Принципи успіху. Працювати. Інших немає.
Лідія Дмитрів, 59 років
Заслужений лікар України. Завідувачка хірургічного відділення Івано-Франківської міської лікарні. Депутат облради, перебуває у фракції "Національний вибір". Бореться за повернення українських підприємств та землі в руки українців. "Вибиває" гроші у влади для пацієнтів лікарні.
Кар"єра. Після школи батьки відправили мене до медінституту, я пішла на хірургію. За всі роки провела до 15 тисяч операцій. Створила у лікарні медичну команду, яка лікує хворих безкоштовно та не бере хабарів. Товаришую з президентом Всеукраїнського лікарського товариства Любомиром Пирогом із Києва та ректором Івано-Франківського медуніверситету Євгеном Нейком. З політиками дружніх стосунків не маю принципово. Не люблю людей, яких можна перекупити.
Чоловіки. У восьмому класі закохалася в однокласника, він носив мені сумку до мого дому і в школу, допомагав креслити малюнки. Зараз підтримую з ним тільки дружні зв"язки. Свого єдиного так і не знайшла.
Свого єдиного так і не знайшла
Дім. Хатні справи взяла на себе мама. Я ж додому приходжу пізно, надіваю окуляри і читаю книги. Одяг мені шиють на замовлення, в магазинах рідко можу знайти щось до душі. Найдорожча моя річ — плетена накидка, яку я замовила для участі у конкурсі "Жінка третього тисячоліття". Коштує близько 6 тисяч гривень.
Мрії. Колись мріяла про кінний завод. Люблю коней і добре на них знаюся. Та зараз на це немає ані часу, ані здоров"я. Тому мрію не для себе, а для тих молодих людей, у яких все ще попереду. Хочу, аби їм держава не вкорочувала віку.
Принципи успіху. Головне — мати волю і внутрішню мотивацію. Я сама собі обрала долю, тому ніколи ні на кого не нарікала. На роботу до себе беру виключно людей-професіоналів, за гроші та знайомства — не проходить.
Віра Кобилянська, 55 років
Заслужений лікар України, депутат Рівненської обласної ради, голова постійної комісії з питань охорони здоров"я, материнства та дитинства обласної ради. За її сприяння у місті збудували поліклініку, пологовий будинок.
Кар"єра. Коли я прийшла у Будинок дитини на посаду головного лікаря, дуже переживала за цих дітей. Плакала. Зрозуміла, що допомогти їм зможу, якщо піду в політику.
Чоловіки. Мені ніколи не розбивали серце. У чоловіках найбільше ціную відданість, вірність. Це справді чесноти, які варті уваги. Доброта? На добрих воду возять. Найбільше не терплю у людях зради, підлості, а ще — "пристосованців".
Моїм першим коханням був однокласник Ігор. Із першого класу він щодня "чергував" під моїми вікнами, дарував квіти. Але за волосся ніколи не смикав. Хороший хлопець. Ми з ним дружили, доки він не переїхав до іншого міста. Його батько був військовим. Більше я про Ігоря не чула, навіть не знаю, чи живий він.
Дім. В одязі я так само консервативна, як і у ставленні до чоловіків. Стежу за всіма модними тенденціями, із задоволенням дивлюся "модні" канали, переглядаю журнали. Але сама залишаюся вірна традиціям. Часом ловлю себе на думці, що вдягаюсь, як моя мама. Вона дуже любила намисто, сукні.
Подобається шити одяг на замовлення. Підбирати фасон, тканину. Якщо, наприклад, буде вибір — купити дуже дорогу, але якісну сукню або три дешевших, оберу перший варіант.
Мені ніколи не розбивали серце
Мрії. Усі мої мрії збулися. В дитинстві хотіла стати лікарем, це знали усі в школі. Мріяла про сім"ю та дітей — маю чоловіка В"ячеслава Анатолійовича, двох доньок — Вікторію й Олександру, онука. І усіма ними пишаюся.
Принципи успіху. Бути жінкою при владі — це важко. От і мені спочатку було дуже складно, але я вже наплакалася, тепер сміюся. З колегами-чоловіками треба спілкуватися на рівних.
Галина Кульчинська, 41 рік
Заступниця міського голови Рівного, депутат обласної ради. Веде активну соціальну політику, намагається перешкоджати поширенню шкідливих звичок серед молоді, захищає бездомних тварин. Торік за її ініціативи у центрі міста з"явилась "Чайкина алея" — клумба з кількома сотнями троянд. Квіти купували на пожертви рівнян, а саджали добровольці.
Кар"єра. Я захистила диплом на тему "Створення недержавної радіостанції". 1996-го познайомилася з групою інвесторів, дістала пропозицію: наші гроші — твої ідеї. Тоді в державі були лише три недержавні радіостанції, до того ж російськомовні. Інвестори теж спілкувалися російською. Вважали, що україномовне радіо буде немодним. Але ми довели протилежне. Тепер залишила директорство "Треку" на свого чоловіка Миколу.
Чоловіки. Не терплю базік. Найкраще, коли чоловік розумний, вдумливий, більше робить, ніж говорить. Такий, як мій.
За останні п"ять-шість років зауважила надмірну увагу чоловіків до своєї зовнішності. Вони думають про манікюри, про те, чи пасує коричневий пояс до чорних черевиків... Це якось не по-чоловічому, все має бути в міру.
Дім. Собі я добираю одяг у двох-трьох магазинах у місті. Точно знаю, що там є речі, які мені сподобаються. Взагалі на шопінг як такий немає часу. Раз у квартал я купую модні журнали, наприклад, Elle. Мені до вподоби деякі модні тенденції, але я не завжди можу їх дотримуватися. Наприклад, люблю міні-спіднички на худеньких дівчатах, але сама такої не вдягну.
Раніше мій стиль був дещо неформальним. Я носила джинси, светри. На теперішній посаді відчуваю більший потяг до класики — строгі костюми, блузи, намисто.
Мрії. Я мріяла мати чорноокого сина. Мабуть, це навіяно якимось старим фільмом. Найцікавіше, що в мене зелені очі, в чоловіка Миколи — сині. А в сина Юрія саме такі чорні очі, які я вимріяла.
Принципи успіху. В житті дуже важливий перший успіх, нехай і маленький. Це формує звички, характер. Для мене таким стала робота у школі N12, я там пропрацювала вчителькою шість років, доки не пішла у міський комітет комсомолу.
Віра Лясковська, 70 років
Депутатка Львівської міської ради від Української народної партії.
— Якби не Віра Лясковська, мафія давно пережувала б і Службу безпеки України, і прокуратуру, і міліцію, — кажуть про неї львів"яни. Лясковська у суді оскаржувала договір купівлі-продажу 15 міських земельних ділянок під автозаправки. Бореться за екологічну чистоту Львова, домагається відбудови занедбаних спортивних комплексів.
Кар"єра. Я приїхала до Львова із далекого села Добра на Черкащині. Тут — ані родичів, ані друзів, ані знайомих. Вступила до Львівської політехніки, вийшла заміж. Коли захищала дипломний проект, викладачі запропонували роботу в інституті. 20 років педагогічної роботи вважаю "золотим віком" свого життя.
Чоловіки. У дитинстві подобався брат подружки. Та я ще молоденькою поїхала до Львова. Тут зустріла свого чоловіка. Думаю, що не має чогось такого, чого б я не могла пробачити. Навіть образи через подружню зраду з часом минають. Не терплю лиш чоловіків, які скачуть із місця на місце — шукають теплішого.
Найдорожче, що маю, — перстень із діамантом
Дім. У нашій родині чоловік відповідає за сімейний бюджет. Я його лагідно "касиром" називаю. Ніколи б не дозволила йому мити посуд чи куховарити. Я ж не сідаю за кермо.
Манікюр роблю сама. Раз на місяць підрізаю волосся в перукарні поряд із будинком. Люблю гарні речі. Найдорожче, що маю, — перстень із діамантом.
Мрії. Можливо, це звучить пафосно, та хочу, аби всі грабіжники зникли з України. Я вже такого віку, що не думаю про матеріальність. Хоча замолоду грошей бракувало. А звідки? Батьки передавали торби з продуктами. Грішми помагали, коли продали корову.
Принципи успіху. Пам"ятаю, коли працювала заступницею голови облдержадміністрації, до мене на прийом прийшла гарна, але сумна жінка. Здалася такою нещасною. Я не втрималася і спитала, чи має вона дзеркало.
Жінка ніколи не повинна втрачати впевненості, комплексувати. Вона має тішитися кожним днем. Тоді їй щаститиме в усьому.
Марія Могильницька, 56 років
Начальниця управління Національного банку України у Львівській області.
Заслужений економіст України, кандидат економічних наук. За час її керівництва в області почало діяти 1000 банківських установ.
Кар"єра. До теперішньої посади підіймалася зі сходинки на сходинку. І так 34 роки. Без жодної протекції. У школі мріяла стати журналістом. Якби не одна несправедливість, обрала б такий фах. Та у десятому класі, щоби не дати мені золоту медаль, поставили "четвірку" з математики. Куди ж доньці водія та домогосподарки до медалі! Аби довести вчителям, що знаю математику, вступала до вузу, де складали цей предмет.
Чоловіки. Першою моєю симпатією був покійний Назар Яремчук. Із ним з першого по четвертий клас сиділи за однією партою. З десятого класу зустрічалася з хлопцем, який вирішив стати військовим. Він поїхав служити в Афганістан. Я постала перед вибором: покинути навчання, вийти за нього заміж і поїхати з ним чи розійтися. Обрала другий варіант. Я — людина стаціонарна. Й молодшим братам та сестрам треба було добрий приклад подати. У Львові вийшла заміж. Із першим чоловіком прожили десять років, у 37-річному віці він помер. Із сином Дмитром залишилась сама. Зараз йому 32. Із теперішнім чоловіком Володимиром познайомилися на роботі.
Дім. У нашій сім"ї цікава ситуація: ми не маємо спільного бюджету, кожен розпоряджається своїми грішми. Я оплачую комунальні послуги та купую продукти на ринку. Чоловік ходить у супермаркет. Він фінансує наші відпустки.
Хатню "брудну" роботу виконує знайома. Я куховарю. Чоловік може зранку в неділю мені приготувати деруни.
Мрії. Найбільше мрію про онука чи онучку. Син одружився півтора року тому. З дружиною мешкають у Києві. Та ніяк не потішать мене дитинкою. А ще хочу, щоби криза якомога швидше минула. Люди приходять зі своїми проблемами, плачуть. Не маю змоги всім допомогти. А не думати про них я не вмію.
Принципи успіху. Аби досягти успіху, треба цього дуже хотіти. Багато працювати, бо під лежачий камінь вода не тече. І багато знати. Мені інколи в роботі стають у пригоді знання, здобуті ще в інституті.
Єлизавета Пушко-Цибуляк, 43 роки
Очолює головне фінансове управління Чернівецької області. Нагороджена Орденом княгині Ольги. Впливає на напрями бюджетних потоків. Після липневої повені контролювала, щоб потерпілі отримали компенсації.
Кар"єра. Закінчила економічний факультет Чернівецького університету. Працювала у страхових компаніях, контрольно-ревізійному управлінні області, Рахунковій палаті України. Стати тим, ким я є, допомагали хороші наставники — вчителі, керівники.
Чоловіки. Мужчина має бути добрим і мудрим, як мій чоловік Руслан. Терпіти не можу зануд і нахаб.
Дім. У нашій сім"ї так: заробляти — справа чоловіча, а витрачати — жіноча. Не можу уявити, аби в моєму помешканні хтось, окрім мене, прибирав. Виростила багато квітів, нікому б не доручила за ними доглядати. Маю багато кактусів і фіалок. Раніше рахувала їх, та коли вазонів стало понад 50 — припинила.
Терпіти не можу зануд і нахаб
Синові Андрійкові 9 років. Роблю з ним уроки. Акцентую на задачках із математики. Ця наука розвиває логічне мислення.
Звертаюся до перукарів нечасто. Знайомі та друзі кажуть, що як сама роблю собі зачіску, виходить краще.
Найдорожча річ у моєму гардеробі, напевне, натуральний полушубок. Це подарунок чоловіка мені на день народження, привіз його з-за кордону. Скільки коштує — не зізнався.
Мрії. Колись реалізувала свою мрію — здійснила круїз по Волзі, зараз марю Байкалом. Побувала в Єрусалимі. Це було таке таємне бажання, про яке навіть боялася думати, не вважала, що воно здійсниться. Що я змінила б у своєму житті? Можливо, намагалася б зберегти перше кохання. Згадую річку, гру на гітарі, вогнище — на жаль, наші долі розійшлися.
Пишу вірші. Хочеться видати власну збірочку, але поки бракує часу. Маю багато фотографій, хочу навіть зробити виставку.
Принципи успіху. Наполегливо доводити до кінця будь-яку справу — чи вдома, чи за робочим столом. Повірити в себе. Банально, але дієво. Сама переконалася.
Лариса Соколовська, 53 роки
Перша заступниця Луцького міського голови. Майже 20 років пропрацювала на керівних посадах "Волиньгазу", була головою правління цього підприємства. За чотири роки роботи в мерії зажила репутації чесного, вимогливого та принципового керівника.
Кар"єра. Успіх у житті — це нормальні стосунки з оточенням. Дотримуюся цього правила від часів горбачовської перебудови, коли на демократичних виборах мене вперше обрали начальницею районного управління газопостачання.
Чоловіки. Моє перше і єдине кохання — чоловік Андрій. Зустріла його ще у десятому класі. Він прийшов з армії, такий гарний молодий чоловік, читав вірші Єсеніна і Павличка. Одразу мене зачарував. Разом виховали доньку Наталю. Тепер маю улюбленого зятя та 12-річного онука Андрія.
У чоловіках насамперед подобається впевненість. Дратують бодай найменші брехливість і нещирість. Чоловікові не пробачила б зради своєї родини та батьків.
Дім. Сімейним бюджетом керую я. Квартиру прибираємо обоє. Посуд миє той, хто поїв і в кого тарілка брудна. Найдорожча річ у гардеробі — вишита сорочка, яка дісталася від бабусі. Купую новий одяг не частіше за інших жінок. Педикюри, манікюри намагаюся робити сама. Усе життя боялася колись типових зачісок партійних працівниць — хімія плюс висока "гірка" на голові.
Маємо сімейний автомобіль "шкоду". Ним керують усі, крім мене — чоловік, донька, зять. Я ж мала необачність 30 років тому сісти за кермо "москвича". Першого ж разу заїхала у стовп. Після того більше не їжджу.
Коронна страва — налисники з капустою. Спочатку смажу звичайні налисники. Потім шинкую та підсмажую свіжу капусту. Начинку викладаю на налисники й загортаю їх.
Мрії. Дуже хочеться, щоб були здорові, щасливі й головне — не самотні батьки. Щоб нинішнє покоління ще щось бачило, крім "мерседесів" і грошей.
Принципи успіху. Треба згуртувати команду, якій довіряють прості люди та керівники. Взагалі успіху може досягти лише щаслива людина. Тому передусім почувайтеся щасливими, навіть попри дрібні негаразди.
Галина Цар, 46 років.
Міський голова міста Чоп Закарпатської області. Зажила репутації чесного та справедливого керівника. Коли іноземні інвестори хотіли спорудити в місті завод з переплавки алюмінієвих валиків, виступила проти. Її підтримали городяни.
Кар"єра. Раніше працювала заступницею директора, згодом директоркою школи N1. На виборах міського голови у березні 2006 року перемогла. Завдячую тим людям, які йшли зі мною в команді. Зараз вони працюють поруч.
Чоловіки. У чоловіках ціную лицарські риси. Сильними жінками нас роблять слабкі чоловіки.
Перше справжнє кохання — мій чоловік Іван. Ми познайомилися, коли я вчилася у Львівському університеті ім. Франка. Разом долали труднощі та раділи успіхам. Виростили двох дітей. Сину, Іванові, 25 років, він юрист. Донька Оля — дев"ятикласниця.
Багато речей мені виготовляють на замовлення
Дім. Бюджетом керуємо разом із чоловіком. У хатній роботі найбільша помічниця — Оля. А взагалі поділ обов"язків у нас такий: кожен у вільний час робить щось корисне для дому.
Одяг купую у звичайних магазинах Ужгорода та Чопа. Останнім часом багато речей мені виготовляють на замовлення. Зарплата міського голови не дозволяє купувати дуже дорогих речей. Колись Коко Шанель сказала, що ніщо так не старить жінки, як надто багатий костюм. Я дотримуюся цього правила. На роботі в мене діловий стиль, удома — спортивний. До перукарні ходжу часто. Не можу собі дозволити виглядати погано. Тим більше, гарна зачіска — це моя слабкість.
Мрія. Головне, щоб рідні були здорові. Зі шкільної парти мрію відвідати Париж.
Принципи успіху. Треба навчитися дослухатися до критики. На "зміїне шипіння" реагувати спокійно, бо коли в людини немає ворогів, вона нічого не варта. Успішним стає той, хто розуміє, чого хоче досягти в кінцевому результаті. Дуже важливо взяти на себе ініціативу і вміти ризикувати.
2 
35413
Коментарі
2