П'ять білих грибів, 0,5 кг підосичників та стільки ж боровиків, парасольок, а ще кілька лисичок зібрав у минулі вихідні на Яворівському полігоні львів'янин Сергій Потоцький, 33 роки. Розташований за 60 км від обласного центру полігон — одне з улюблених місць грибників. Це закритий військовий об'єкт, кілька разів на рік тут проводять військові навчання, підривають вибухівку, боєприпаси, вивозять військову техніку. Жителі навколишніх сіл ідуть по гриби через ліси, минаючи пункт пропуску.
— В'їзд заборонений. Навчання йдуть, не пропущу, — о 7.30 Сергієву машину на ПП перепиняє солдат. Львів'янин дає військовому 10 грн — той відмовляється. Залишаємо авто перед шлагбаумом. 2 км до лісу долаємо пішки.
— Минулої суботи пустили, то коли яка зміна, — Сергій несе кошика. — Колись на полігоні аварія була — жінка на мопеді зіткнулася з машиною. То на солдата, який їх сюди впустив, кримінальну справу завели. Тому зараз контроль посилений. Мєстні лісами їх обходять. На полігоні тільки одне правило — збирати гриби по правій стороні. З лівого боку воюють. Не дай Бог шальна куля влучить.
Сергій нахиляється — під пеньком знайшов першого білого гриба. Він невеликий, із маленькою ніжкою. Потоцький викручує гриб із землі, ножем обрізає кінчик ніжки і кидає його назад у ямку, притрушує землею.
— Треба пильнувати, бо є ще фальшивий білий гриб — гірчак, — крутить у руках знахідку. — У фальшивки ніжка при зрізі стає рожева. Щоб остаточно переконатися — лизніть м'якоть під шапочкою. У поганого гриба вона гірка. Цей хороший, можна брати.
За 200 м під дубом знаходимо п'ять притрушених листям підосичників із червоно-оранжевими шапинками. Найбільший увесь червивий, решта — трохи менше, але грибник обрізає майже всю ніжку.
— Це найсмачніші гриби, добре їх смажити. Але все одно рекомендую перед готовкою відварити, — розламує шапинку навпіл. Вона швидко синіє. — Це ознака того, що гриб їстівний. У ядовитого вона почервоніла б, — дорогою зрізує десяток шапинок із грибів-парасольок. Знаходить їх у чагарнику біля ожини. — Дружина їх "відбивними" називає. Шапочки діаметром по 50 сантиметрів бувають. Окремо від усіх грибів їх відварює. Потім робить кляр із муки і яйця, умочає шапочки і смажить, як котлети. Дуже смачно виходить. Читав, що у Франції ці гриби полюбляють через ніжний смак.
Виходимо на піщану дорогу. Нею їдуть двоє велосипедистів. Зупиняються, заглядають у кошика.
— Як ви можете збирати? Тут же радіація, — каже Вадим Малик, 39 років. — 1947 року на полігоні розстрілювали хімічні снаряди з миш'яком. А це важкий метал, він накопичується у землі, рослинах, грибах. Отрута.
— Мій дідо з дитинства по цих лісах ходить, їв гриби та ягоди і дожив до 80 років, — відповідає Сергій. — А що зробиш, із найгарнішого лісу Львівщини, заповідника, зробили військовий полігон і навчання проводять. Дехто каже, що тут гриби пруть через радіацію. Але ми з друзями вимірювали — фонять так само, як і в інших лісах.
Обабіч траси п'ятеро жінок продають гриби у відрах. За кілограм білих просять 60 грн, за різні лісові правлять 30-40 грн.
Куди поїхати по гриби
Село Гребенів Сколівського району. Одразу за ним є невелика гора, на якій у мішаному лісі багато грибних галявин. Ростуть білі, боровики, лисички.
Гора Парашка за 10 км від Сколе. Місцеві з четвертої ранку йдуть по гриби, знають місця, де щороку родять білі. За 3-4 год. можна знайти до 5 кг білих, удвічі більше підберезників і боровиків.
Винниківський лис поблизу Львова. Добре родять лисички. Треба шукати галявини із мохом і збирати по периметру. З однієї можна зібрати півкілограма.
Село Затока Яворівського району. Сюди їдуть по маслюки. Шукати слід під хвойними деревами.
Березовий ліс біля села Липники Пустомитівського району. З довколишніх сіл з'їжджаються багато грибників. Ростуть моховики, білі, підберезники, боровики, є опеньки, рижики, парасольки.
2 
1
Коментарі
1