Із 150 кінотеатрів залишились три

— Наприкінці 1980-х в області було біля 150 комунальних кінотеатрів. Зараз три — у Жовкві, Кам'янці-Бузькій і Старому Самборі, — каже 55-річний Андрій Бабінський, директор обласної контори прокату кінофільмів. — У Мостиськах ще 15 років тому в кінотеатрі зробили ресторан. Але дирекція збереглася, мають кіноустановки. Їздять по селах, показують фільми.

Які стрічки цікаві жителям периферії?

— Американські блокбастери, розважальне кіно, комедії. Сеанси в районах зазвичай відбуваються три-чотири рази на тиждень. Приходять 30-40 глядачів. Ми не маємо можливості показувати касові фільми. Дистриб'ютори дорого правлять.

У районних кінотеатрах чехословацька апаратура, виготовлена у 1980 роках. Вона у хорошому стані. Схожа експлуатується й у львівських "Кінопалацах". Інша річ, що привезти плівку в район — доволі трудоємкий процес. Ми агітуємо райцентри закуповувати відеоустановки. Вони коштують 50-60 тисяч гривень. Зате диск поклав у кишеню і привіз на маршрутці.

Чому кінотеатри масово закрили?

— Не кожен район може дозволити собі його утримувати. Основна хвиля закриттів пройшла у середині 1990-х. Взяти навіть Львів — із 28 державних кінотеатрів залишилися три. У Дрогобичі повноформатний "Прометей" віддали під промисловий ринок, зараз там складські приміщення. Схожа ситуація в Червонограді, Стрию.

Скільки в області приватних кінотеатрів?

— Є кілька в курортних містах — Трускавці, Моршині. Запрацював кінозал у Бродах, хочуть відкрити у Пустомитах. Приватники часто показують фільми з порушенням авторських прав. Та й квитки там дорогі. Не кожен пенсіонер зможе заплатити 50 гривень, щоб піти на 3Д фільм. А за 10-15 гривень відвідає наш показ. Ми часто влаштовуємо безкоштовні сеанси. У Миколаєві на фільм про ЗУНР зібралися 400 глядачів. Приватники не хочуть показувати українське кіно. Ми пропонуємо їм наші хронікально-документальні фільми — не беруть.

×