Сороміцькі коломийки, багаті вишиванки, міцні настоянки на травах, гуцульську бринзу та вурду — усе це почули, побачити і спробувати гості XVI міжнародного гуцульського фестивалю в Печеніжині Коломийського району на Івано-Франківщині.
Коломийщина зустріла гостей височезною ватрою, дощем і грязюкою. Старезні гуцули-мольфари, піднімаючи руки вгору, виганяли негоду на ліси та болота. Через годину-другу над Печеніжином засвітило сонце.
Під час фестивалю кожне гуцульське село представило свої давні звичаї та ремесла.
— Наше дійство ми назвали "Гуцульське село запрошує", — каже Вікторія Плахта, 45 років, голова Коломийського відділення Всеукраїнського товариства гуцулів. — Зібрали народні звичаї, обряди, танці, мелодії — те, що з кожним роком забувається.
— Спробуйте мого прєтаного молочка, — припрошувала 40-річна ґаздиня Марія Бойко. — Це такі заквашені вершки.
— А в мене смачнюча вурда, — хвалиться 45-річна Галина із сусідньої ятки. — Такого овечого квашеного молока ви не віп"єте ніде, тілько в нас. А ще возьміть троха бурчіника — картопляного смаженого пляцка. Для нього треба натерти бараболі на грубій терці й на великій пательні посмажити.
На кожній ятці пригощали самогоном, настоянкою на цілющих гірських травах, слив"янкою, вишняком. Після чарки гість обов"язково мав розцілувати щедру ґаздиню — за давнім звичаєм.
3 
1
Коментарі