"Я побував у двадцяти країнах світу. За кордоном усі фермери переходять на відновлювальну енергетику. На десятій частині поля вирощують ріпак, переробляють і отримують біопаливо. Ані коливання цін на світових нафтових ринках, ані те, звідки взяти кошти на пальне, їх не хвилює", — розповідає фермер Іван Кільган.
На околиці села Луки Самбірського району Львівської області, на території колишнього зерноочисного комплексу, Кільган торік відкрив завод із виробництва екологічно чистого пального.
Поряд автозаправна станція. Біля неї вишикувалися в чергу автомобілі й трактори, серед яких сірий "опель" і Т-150. Чоловік у камуфляжних штанах наливає в баки біодизель. Машина і трактор рушають, із вихлопних труб іде прозорий димок із запахом оладок. Біодизель дозволяє зменшити викиди в атмосферу вуглекислого газу на 85%.
— Усі мої знайомі, що мають "мерседеси" й "ауді", їздять на біодизелі, — каже Кільган. — І трактористи з навколишніх сіл тут заправляються. Торік усі осінньо-польові роботи на нашому пальному провели.
Навпроти заправки стоять великі металеві резервуари, в яких сушать ріпак. Олію вичавлюють пресом у довгій цегляній будівлі.
Іван Степанович веде до колишнього адмінкорпусу. У трьох кімнатах — завод із переробки технічних олій на біодизель. Стоять реактор, кілька великих контейнерів, перегінні установки й фільтри. Усе обладнання англійське, коштує $280 тис. Директор заводу запевняє, що таке устаткування — єдине в Україні.
Стараємося закуповувати олію по дві гривні за літр
— Ось тут заливаємо олію, — Кільган показує на металевий реактор, — очищаємо від надмірної вологи й побічних продуктів.
По трубах олія перетікає в сусідню кімнату. До неї доливають метанол і нагрівають до +85°С. 15 хв. усе змішують. Утворюються дві речовини — ріпако-метиловий ефір, або біодизель, і гліцерин. Останній важчий, ніж ефір, тому опускається донизу. Біодизель ще кілька разів фільтрують, пропускають через біосепаратор і аж тоді переганяють до цистерн заправки.
— Якість нашого пального дуже висока — відповідає стандарту "Євро 4", — хвалиться Іван Степанович. — Маємо результати дослідів Київського інституту сертифікації пально-мастильних матеріалів. Уперше в Україні наш завод із виробництва біодизеля отримав сертифікат якості продукції.
У червні Кільган запустив завод цілодобово. Щоправда, лише на кілька днів — щоб переконатися в його можливостях. Виявилося, продуктивність англійського обладнання — майже 10 т на добу. Досі завод працював у невеликих об"ємах. За минулий рік виробив 100 т біодизеля.
— Усе впирається в кошти, — розводить руками. — Щоб завод працював на повну потужність, потрібно більш як три мільйони доларів на закупівлю сировини. Із держбюджету на створення підприємства я ні копієчки не отримав. Обладнання взяв у кредит, а мені держава навіть процентної ставки не компенсувала, бо установка не українська, а імпортна. Депутати ніяк не спроможуться ухвалити закон щодо виробництва альтернативних джерел енергії. А в наших містах через вихлопні гази вже нема чим дихнути.
Фермер вирощує ріпак на 400 га. Збирає 800–900 т. Продають йому рапс місцеві селяни. Однак цього замало, щоб забезпечити роботу підприємства на рік.
— На 300 днів потрібно 9 тисяч тонн ріпаку. Доведеться засіяти чотири з половиною тисячі гектарів. Більшу частину олії будемо закуповувати, — ділиться Кільган.
Біодизель, вироблений у Луках, дешевший, ніж солярка.
— Усе залежить від ціни олії, яка часто змінюється, — зауважує фермер. — За переробку олії на пальне з літра беремо гривню. Стараємося закуповувати олію по дві гривні за літр, а біодизель продаємо за три гривні.
Екологічно чистим пальним зацікавилися угорці й німці, взяли на аналіз і залишилися задоволені якістю.
— Нині ведемо переговори про експорт нашого біодизеля, — говорить фермер. — Якщо все піде добре, заробимо кошти для розширення виробництва.
Завершуються ріпакові жнива
На Львівщині ріпаком засіяли 15,5 тис. га землі, — на 3 тис. більше, ніж торік. Найбільше в Золочівському, Пустомитівському та Бродівському районах. В агрогосподарствах завершують збирання урожаю озимого рапсу.
— Зібрано 70 відсотків урожаю, трохи перебив град і дощ. За хорошої погоди через кілька днів зберуть увесь ріпак, — розповідає Мирон Мацьків, 59 років, начальник відділу організації виробництва та маркетингу продукції Львівської обладміністрації. — Ріпак — ринкова культура, проблем зі збутом немає, закуповують виробники біодизеля.
Ріпак на біодизель на Львівщині переробляють два підприємства — агрофірма "Дружба" в Миколаївському районі та фермер Іван Кільган у Самбірському районі.
— Має почати роботу ще одне підприємство в селі Поморяни Золочівського району, — додає Мирон Васильович.
Оксана ЛЕВИЦЬКА
3 
1
Коментарі