12 липня в селі Молошковичі на Яворівщині 27-річна Оксана та 31-річний Ігор Калиняки відкрили будинок сімейного типу. Узяли на виховання шістьох рідних братів і сестер. На оформлення документів, пошук житла та курси батьківства витратили неповних три місяці.
— Ми з дружиною баптисти, — каже Ігор. — Часто відвідували дитячі інтернати. Коли дізналися про рідних братів і сестер із Радехівського району, яких розселили по різних закладах, вирішили взяти їх на виховання. Це 10-річний Руслан, на рік молодша Віка, 6-річний Людвіг, Катя, 5 років, 4-річний Мар'ян і 2-річна Таня. Їхню мати позбавили батьківських прав.
У подружжя є троє своїх дітей: 8-річний Ярослав, 6-річна Аліна та Роман, 4 роки. Досі Калиняки жили у Львові з батьками Ігоря. Місцеві меценати надали їм в оренду двоповерховий будинок. Він поштукатурений у зелений колір, з євроремонтом, обнесений залізною огорожею. У дворі дві гойдалки.
Зустрічаємося з родиною в понеділок в обідню пору. У дітей тиха година. Оксана запрошує у вітальню. Тут великий стіл із десятьма кріслами.
— Ми навіть не знали, що треба для того, щоб узяти дітей на виховання. Мали лише велике бажання, — розповідає господиня. — Навесні звернулися у відділ у справах дітей Львівської облдержадміністрації. Нам пояснили, якщо хочемо виховувати аж шестеро дітей, маємо утворити дитячий будинок сімейного типу. Сказали, що наші кандидатури для цього підходять — молоді, матеріально забезпечені, маємо власних дітей.
За тиждень подружжя зібрало пакет документів. За законом, держава повинна надати їм в оренду житло. Батьки можуть жити там, доки наймолодшій прийомній дитині не виповниться 18 років.
— Надати помешкання — це проблема для області. Але нам пощастило, — каже Оксана. — Виявилося, родина бізнесменів Шенгоферів із Новояворівська надала свій будинок у Молошковичах для потреб дітей-сиріт. Він нам сподобався. Правда, мав старі дерев'яні вікна. То я звернулася до фонду Ріната Ахметова. За тиждень нам перерахували 40 тисяч гривень на пластикові.
Два тижні Калиняки навчалися на курсах батьківства в Центрі соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. 26 червня всі оселилися в новому будинку.
— Перший тиждень був важким. Прийомні діти потребували уваги, а ще треба було своїх не обділити. Думали, не дамо ради. Але вже за кілька днів почали звикати одне до одного. Руслан — авторитет для малих, але може образитися і піти надовго з дому. Людвіг не хоче ділитися солодощами з нашими дітьми. Катя і Мар'ян весь час просяться на руки, маленькі ще.
На кожну дитину держава виплачує допомогу. Якщо їй менше 6 років — 911 грн, більше — 1134. Батьки отримують зарплату — по 35% загальної суми допомоги. Але не більше як 5,5 тис. на одного.
— Ми поки що ні зарплати, ні виплат на дітей не отримували, — каже Ігор. Він останні п'ять років таксував. Залишив роботу, щоб займатися дітьми. — Узяли у кредит двоярусні ліжка і матраци, треба віддавати. Потрібен автомобіль. У наш старий "уазик" усі не вміщаються.
1 
1
Коментарі