"Митці, яким ще за радянських часів Спілка художників виділила майстерні, використовують їх нецільово. Приватизовують, роблять із них житловий фонд. А молоді митці, які не є членами Спілки, змушені малювати будь-де: удома, навіть у барі на колінах", — каже художник Микола Мамчур, 55 років.
Він започаткував у Тернополі акцію "Художники без майстерень". Першим на неї відгукнувся генеральний директор Карітасу отець Андрій Говера. На другому поверсі приміщення благодійного фонду на вул. Замонастирській, 1 виділив кімнату на 12 кв. м. Із 13 грудня тут працюють троє художників.
У понеділок по обіді 30-річна Марія Ділай малює велику амфору, що символізує серце. Змішує фарби у коробці з-під сиру "Фета".
— Сама придумала такий спосіб. Коли закриваєш кришкою, фарби не висихають, — каже. — Раніше я вдома малювала. Але мій 6-річний син Данило дуже енергійний і непосидючий. То переверне мольберт, то картину. Оцю, — показує на полотно із зображенням великого вуха, — просто взяв і помалював зеленим фломастером. Я зверху мусила замальовувати кілька разів, і то трохи видно. А іншого разу знайшов десь голки і повстромляв у полотно, що аж дірочки лишилися.
— Вдома працювати — це постійні запахи олійних фарб і уайт-спіриту. І всі родичі мусять цим дихати. Ця кімнатка гарна, але маленька. Нам би велике приміщення. В ідеалі — на 100 квадратів, — додає Тетяна Мовчан, 35 років.
Ідею творчих майстерень Микола Мамчур привіз з-за кордону. Він чотири роки був у США:
— У штаті Коннектикут для потреб художників віддано приміщення колишнього заводу з виробництва кольтів. А у Масачусетсі митці отримали курортне містечко. У Парижі є цілі райони для художників, — розповідає. — Я зустрічався із заступником мера Тернополя Леонідом Бицюрою. Вже є кілька приміщень на перспективу, які можуть нам виділити. Нас поки що троє, але це лише початок. Планую об'єднати не тільки художників, а й письменників, музикантів — усіх вільних творчих людей. Будемо мати і виставковий зал для митців. Тут є кімната навпроти, яку можна для цього облаштувати.
Коментарі
3