— Дві неділі жили, як на острові. Ні автобуси в село не ходили, ні продуктів не завозили. Шоби хворого в лікарню повезти, треба було кіньми на санях до сусіднього села добиратися. Там чекала "швидка", — каже 64-річна Марія Денькович із Задільського Сколівського району Львівщини. Через снігопади її село і три сусідні — Довжки, Криве, Погар — до суботи були відрізані від транспортного сполучення.
— Тілько два-три рази на тиждень у село привозили хліб. І то самі продавщиці машинов їздили в сусіднє село Завадку і там брали остатки в магазинах. Якби не то, не знаємо, чи би вижили, — плаче Марія Іванівна. — Сніги випали такі, шо хоч сиди в хаті й умирай. Але я собі так думаю, шо якби і вмерла, то хіба на городі закопали би.
У Задільському 662 жителі. Село лежить між схилами. Дорога до нього проходить по гірському хребту. Взимку її часто замітає снігом. Наприкінці січня вітер надув високі кучугури.
Тричі на день до Задільського курсує автобус зі Львова. Через снігопади не доїжджав до села 20 км.
— Студенти додому не їздять, сидять по гуртожитках. Хто має родичів у місті, то гроші, їжу в них бере. А хто таких немає, мучиться, — каже у п'ятницю жителька села Довжки 20-річна Іванна Бандерич. Навчається на третьому курсі Львівського медичного коледжу. — Нині поїду додому. Бо як лишуся на вихідні у Львові в гуртожитку, з голоду помру. Побреду снігами додому, як минулого тижня. Тоді за нами із села односельчанин на санях виїхав. Правда, взяв тіко сумки. Бо всі би й так не помістилися. А з порожніми руками легше йти. Якби не треба було їхати на навчання до Львова, сиділа би в хаті й не рипалася. Але в нашому коледжі з відвідуванням дуже строго.
Місцеві два тижні не бачили машин, які розчищали б дорогу.
— Люди в селах ґвалт підняли, давай до журналістів листи писати, просили помогти. І ото в четвер вже нарешті почали дорогу розчищати. Правда, рушила перша маршрутка зі Львова — і застряла між селами. Водій казав, більше не поїде. У п'ятницю ще раз чистили, то тепер сполучення є, — розповідає у понеділок директор Задільської школи Ярослав Малетич. — Нашу дорогу треба два-три рази на день чистити — тоді толк буде. А райавтодор каже, солярки нема. Там, де курортний Тисовець, трактори і грейдери постійно працюють. Дороги чистенькі, гладенькі. А для простих селян пального шкода.
— Жителям треба скаржитися не на стан доріг, а на перевізників. Їхні машини не пристосовані до таких природних умов, — каже начальник облавтодору 49-річний Юрій Тарасович. — Ніяких проблем із нерозчищенням на цій ділянці дороги не було. Щодня там працював грейдер. Сколівський райавтодор навіть перевищив ліміт фінансування. На цей місяць йому виділили 150 тисяч гривень, а він використав 333. І то нормально при таких снігопадах. Це не означає, що наступного місяця райавтодор недофінансують. Навпаки, якщо погодні умови погіршаться, він отримає більше грошей.
Запевняє, в області більше ніде немає складної ситуації з перевезеннями через сніг.
— Рівно тиждень тому, 23 січня, було засідання нашої комісії, — говорить депутат облради 45-річний Михайло Задорожний, голова комісії з питань промисловості, житлово-комунального, транспорту та зв'язку. — Якраз говорили про стан доріг в області. Були присутні й начальник облавтодору, і начальник управління з питань надзвичайних ситуацій, і керівник ДАІ. Жоден з них не заїкнувся про проблеми у Сколівському районі. А тут, виявляється, два тижні люди через замети не могли нікуди добратися. А де була місцева влада? Вона мала би звернутися відразу до районної адміністрації. А та — оголосити надзвичайну ситуацію в районі й виділити з бюджету кошти на усунення проблеми. Дати гроші на пальне, якщо їх бракує у райавтодорі. Жителям у таких ситуаціях не треба зволікати і чекати по два тижні. Якщо місцева влада нічого вирішити не може, треба йти вище і вище.
2 
1
Коментарі