Ми приїхали у долину нарцисів біля закарпатського міста Хуст у час місцевого паломництва. Аби подивитися на поле з білих квітів, сюди щодня приїздять десятки автобусів і сотні машин із туристами.
Ми йшли дорогою через село Кіреші. На кількох містках побачили дітей, які тримали в руках тендітні букетики нарцисів. Пропонували купити за 4–5 грн:
— Якщо берете, то беріть, а ні — я йду до двору, бо зараз міліція прийде.
— А звідки в тебе квіти? — питаю в нього.
— У нас на городі ростуть, — сховався хлопчик у дворі.
Кажуть, під час цвітіння сільські діти заробляють по кілька десятків гривень. У період бутонізації квітів хлопчаки умудряються проникати на поле. Бутони нарцисів тримають у відрах з водою, щоб потім винести на продаж. Лісничі намагаються зупинити юних браконьєрів, але дітвора спритніша за них. Батьки не заперечують проти таких піжмурок.
За селом дорогу перегороджує шлагбаум. За ним "Долина нарцисів". Заповідник виглядає як звичайне поле з травою. Коли квіти не цвітуть, його можна сплутати з сільськими луками.
Поле охороняє 51-річна Олена Бабич. Її посада називається "інспектор природоохоронної зони Карпатського біосферного заповідника "Долина нарцисів". Із Оленою найчастіше й зустрічаються браконьєри.
— Це вже хвороба, — каже жінка. — Приходжу, бува, ввечері додому і не можу дочекатися ранку, коли знов піду на поле. Я боролася тут ще з далекого 1979-го, коли поле відсуджували у колгоспу імені Леніна. Насилу "видерли" ці 257 гектарів під заповідник.
Під час цвітіння сільські діти заробляють по кілька десятків гривень
На посаді інспектора Олена Іванівна зайняла "вахту", як вона любить говорити, свого батька Івана Буковинського. Він доглядав за "Долиною нарцисів" до 1979 року. Поле тоді нещадно викошували. Але тепер жінці легше — допомагають діти (їх у неї шестеро). Сьогодні в заповіднику інспектором працює 31-річний син Володимир. Хоче вступати до Хустського технікуму лісового господарства та доглядати за нарцисами й 16-річна донька. Колись працював у заповіднику покійний батько сімейства.
Олена Бабич каже, що в долині не так все добре, як хотілося б. Поле заростає верболозом, і той висмоктує підземні запаси води. Для розчищення долини потрібні робочі руки й кошти. Зараз сподіваються на допомогу студентів. Дирекція заповідника підписала угоду з Хустським лісотехнікумом про направлення молоді на літню практику в долину.
Колись прокладена асфальтна дорога для туристів — руйнує гідрологічний режим поля. Квіти страждають від браку води. Не вистачає й грошей для завершення будівництва сучасного екологічного музею. У ньому хочуть відкрити кав"ярню та готель. Туристи сюди приїздять і з Києва, сусіднього Прикарпаття, з-за кордону, а зупинитися немає де.
— Поводяться гості дуже культурно, не зірвуть жодної квіточки, не скривдять навіть листочка, — каже Олена Іванівна. — Це наш, місцевий люд, у часи радянської влади косив поле ще до того, як квіти скинули насіння. Але тепер, слава Богу, люди навчилися цінувати.
Кількість квіток на полі можна обраховувати сотнями тисяч чи, як кажуть учені, цілим мільйоном. Але якщо хтось зірве нарцис, сплатить штраф 160 грн за квітку. Карати доводиться рідко, бо туристи та й самі закарпатці цінують рослини. Проте для безпеки у вихідні дні для охорони заповідника залучають міліцію та лісників.
— Було якось, — згадує пані Олена, — прийшов один міліцейський чин і давай їх рвати. Я накричала. Він заплатив штраф, але вже 15 років при зустрічі навіть не вітається.
Цвістимуть нарциси щонайменше до кінця травня. Потім вони скинуть насіння й потраплять під коси селян. Наступного року квіти знову оживуть.
Загадкова долина
Поля з вузьколистими нарцисами залишилися в Альпах, Румунії на Балканах. Колись у горах ці рослини витримали наступ північного величезного льодовика. Закарпатська долина унікальна тим, що нарциси тут ростуть у низині. Відповіді на питання, чому нарцис знайшов сховище від льодовика саме на Кірешських пагорбах, учені поки не мають.
2 
1
Коментарі