— Анґеліна, ідьжь до табліци, — розпочинає урок польської мови директор школи села Стрілецьке Мостиського району Аліція Балух, 38 років. — Якє буво заданє домове?
— Виучічь вєрш "Танцовави два міхави", — відповідає учениця.
Село розташоване за 10 км від райцентру. Автобус зі Львова їздить сюди раз на день. Усі 450 жителів Стрілецького — поляки. Єдина школа-дев'ятирічка — польськомовна. Будівлю звели дев'ять років тому коштом Республіки Польща. Майже всі оголошення написані польською, у вестибюлі стоять синьо-жовтий і біло-червоний прапори. Більшість першокласників українську взагалі не розуміють.
— До п'ятого класу все навчання ведеться польською, тільки українська мова — державною, — розповідає Аліція Євгенівна. — Далі — математика, фізика, хімія викладаються українською, бо багато наших дітей навчаються в українських вузах. Співпрацюємо з польськими школами, учні часто їздять туди на спортивні змагання та конкурси декламаторів. Коли до нас приїжджає керівництво з області й гості з Польщі, то я розмовляю польською. Жодних зауважень від чиновників не мала.
У шкільній їдальні двоє хлопчиків п'ють чай із булочками.
— Я — поляк, жити хочу в Польщі, — говорить ламаною українською з помітним акцентом другокласник Роберт Квасницький, 7 років. — Там файно. Я вже їздив до родини туди. Варшава — дуже гарне місто, Краків набагато гарніший за Львів. У Польщі більше цікавих місць, ніж в Україні.
Стрілецьке простягнулося уздовж ґрунтової дороги. На вулиці майже не видно людей. Подекуди стоять автомобілі з польськими номерами. Більшість селян працюють за кордоном на сезонних роботах.
Прямую до продуктового магазину. Він розмістився в одноповерховому цегляному будиночку.
— Цо хцеш? — запитує продавщиця 35-річна Марія Козак у 8-річної дівчинки. — Вафелки, чястка чи цукєркі?
— У Стрілецькому польська й так регіональна, — усміхається Марія. — За день до нас у магазин може зо п'ять людей зайдуть і скажуть українською, а так усе польською. Я з дітьми вдома розмовляю польською, а української вчу їх, щоб не було стидно.
У селі є римо-католицький костел. Від вулиці до нього веде алея з кущів барбарису та маленьких ялиць. Священика на місці немає. Він приїхав у Стрілецьке служити з Польщі. У подвір'ї стоїть пожежний автомобіль — його подарувала ґміна польського села Нєбіліци. Поки що машину не використовують — хочуть створити першу сільську пожежну бригаду в області.
Стрілецьке підпорядковується сільраді сусідніх Липників. Там поляки становлять половину населення, решта — українці.
— Я сам — поляк, але знаю польську, українську та російську, — говорить сільський голова Євгеній Доруш, 51 рік. — У нас, як починаються свята, то це від Романа й до Йордана. Польське Різдво, Новий рік, українське Різдво, Василя, і Йорданом усе кінчає. Вводити регіональну мову — це абсурд. Я буду писати документи у себе польською, а щоб здати в казначейство, перекладати?
"Ніхто за таке не проголосує"
Надати польській мові статусу регіональної пропонують у прикордонному Мостиському районі. Про це повідомила варшавська газета "Жеч Посполита", посилаючись на Федерацію польських організацій в Україні.
Поляки становлять 8% населення району. Є чотири польські села, діють дві польськомовні школи. У районній раді серед 66 депутатів — двоє поляків.
— Жодних конфліктів на національному ґрунті в нас не було, — запевняє голова райради Ігор Стецина, 54 роки. — Ніхто нікому не забороняє говорити польською, всі чудово володіють українською. Ми їм віддали багато комунального майна під їхні організації. Поки що ці розмови про польську регіональну — на рівні чуток. Якщо питання і постане, депутати вчинять як справжні українці — ніхто за таке не проголосує.
2 
1
Коментарі