Ганна Швед, 82 роки, народилася на Холмщині в селі Ольховець, що тепер належить до Польщі. 1942 року поїхала навчатися до Холма. Там із відзнакою закінчила курси української та німецької мов в Українському допомоговому комітеті при освітньому товаристві. Має свідоцтво з тризубом.
— Ми ходили на заняття у вишитих сорочках, — каже Ганна Андріївна. — Тепер, коли десь чую наш гімн, здається, що повернулися мої п"ятнадцять років.
Під час окупації Ганну запросили до Любліна працювати телефоністкою на першу німецьку пошту.
— Ой і важко було в тих штепселях розібратися! — зітхає. — Щось не так, а наглядач уже кричить: "Ти що, до концтабіру хочеш?". Зарплату обіцяли, щойно війна закінчиться. А коли німці тікали з Любліна — про гроші й не згадували.
Згодом усю сім"ю Юсюків переселили до Дніпропетровська. Ганя повезла з собою стареньку мамину реліквію — мініатюру ікони Холмської Богоматері.
— У Дніпропетровську була якась несправжня Україна. Я ввесь час думала, як повернутися на захід, — розповідає Швед. — Знайшла на Волині родичів, організувала переїзд для батьків.
Родина осіла в селі Долина Млинівського району на Рівненщині. Ганя секретарювала при всіх сільських головах сусіднього села Мальоване. Перший її начальник був неписьменним, Ганна мусила улагоджувати за нього паперово-грошові справи. Коли поверталася пізно додому, стрічала гурти хлопців зі зброєю.
— Як же мені боязко було! — пригадує Ганна Андріївна. — Але привітаються до мене хлопці, то й я їм "доброго вечора". Розходилися з миром.
Чоловік Микола боявся за дружину й дітей, тож спалив усі німецькі документи Гані — аусвайс, довідку про роботу. Хотів знищити й старі фотографії з Холма і Любліна, але жінка не дала.
Роки збігли. Чоловік помер. Діти роз"їхалися. Жінка живе сама. Найдорожче, що є в хаті Ганни Швед — стара ікона Святої родини. Однієї Великодньої суботи вона упала, але не розбилася.
— Я почула якісь звуки, оглядаюся — ікона лежить, — розказує жінка. — Відтоді перед польськими релігійними святами віщі сни бачу. Сниться все політика. Ще коли Кучму обирали, був мені сон, що за ним люд іде. А потім — що за Ющенком. Ніби заходив Ющенко до мене у двір, сідав за стіл. А з ним така жінка гарна. Сусіди сказали, що то Юлія Тимошенко.
Пенсіонерка політиків у лице не знає, бо немає телевізора.
— Я не шкодую. Був мені сон, щоб не дивилася телевізор — надто багато там бруду показують, — зізнається. — То я й без нього в хаті сидячи знаю, що на світі діється — німецьке радіо маю.
Ганна Швед вмикає старий програвач, налаштований на "Дойче велле" ("Німецьку хвилю") і киває:
— Ось, слухайте, як по-німецьки балака!
2 
1
Коментарі