"Криза не відчувається: люди як цікавилися книгами, так і цікавляться, — каже Василь Гутковський, 43 роки, генеральний директор літературної агенції "Піраміда" у Львові. — До цьогорічного книжкового форуму підготували 18 новинок. Серед них і кращу книгу форуму за спеціальною відзнакою Малого журі "Легенди Львова. Книга друга" Юрія Винничука та нову книгу Марії Матіос "Кулінарні фіглі". Початковий наклад кожної — 10 тисяч".
Яку літературу видаєте, і що для вас важливіше: текст чи ім"я автора?
— Працюємо з 1995 року. Видаємо за власні кошти. Тому тільки хорошу українську літературу. Крім Матіос і Винничука, Василь Габор у нас друкується, професор з нью-йоркського університету Михайло Яворський, також Ярослав Дашкевич. А ще Андрій Бондар, Анна Хома, Оксана Думанська, Ігор Калинець. Дивимося, звичайно, на текст. Але працюємо з автором за умови, що він і далі буде в нас друкуватися. І тільки україномовний текст. Цензури немає, але відмовляємо, коли текст не талановитий. Пропонуємо автору ще попрацювати над письмом. Наукову літературу друкуємо менше. Не маємо досвіду продажу таких книг, автор нам платить за друк. Ми віддаємо наклад, і подальша доля книги нас не цікавить. Редактор і заступник по збуту переглядають тексти і рекомендують мені. Щомісяця нам надходить 20–30 пропозицій. Я не знаю жодного твору, який би ми повернули, а потім він став бестселером.
Які умови контракту з автором?
— Автору вертають 6–10 відсотків від продажу. Оплачуємо щопівроку. У контракті йдеться про позакнижкові права. Наприклад, ми продали "Діви ночі" Юрія Винничука студії "1+1" для екранізації твору. Представляємо інтереси автора в усіх країнах. Польському видавництву "Ріа" продали "Кнайпи Львова" Винничука. За продаж авторських прав за кордон беремо 20 відсотків комісії, решту — автору. І самі купляємо. "Голову Мінотавра" Марека Краєвського купили. "Піраміда" першою в Україні видала цю книгу.
Про яких авторів чи автора мрієте?
— Хочемо молодих авторів, які б писали в жанрі українського детективного жіночого роману на зразок того, що зараз популярне в Росії. Цього в Україні ще ніхто не поставив на лінію. "Піраміда" видала Оксану Думанську "Хроніка пригод Муркоцького" і нею започаткувала серію "Небанальний детектив". Потрібні тексти.
Чи підвищили ціни?
— Книги, видані в попередні роки, продаємо за старими цінами. Нові трохи дорожчі. Кілограм паперу минулого року коштував 5,5 гривень, цього року — 13–14 і вище. Тобто і ціна книжки мала би бути в два рази більшою. Ті, що коштували 30 гривень, за підрахунками вартують уже 60–70, а продаємо по 40. Звісно, наші доходи зменшилися.
Хочемо молодих авторів, які б писали в жанрі українського детективного жіночого роману
Як економите?
— Я не прихильник дешевого газетного паперу. Зменшуємо тиражі, якість книг залишається. Небрендових авторів ми почали видавати меншими накладами: замість три-п"ять тисяч — тисячу. За рахунок того, що "Піраміда" має власну поліграфічну базу, можемо потім видавати додаткові наклади. Таким чином заощаджуєм на оборотних коштах.
Назвіть основні проблеми на нашому книжковому ринку?
— Головна — розповсюдження. У нас немає великих гуртівень, які б забрали повністю наклад, зробили промоцію книги і продали по мережі. У Польщі видавництва працюють із гуртівнями, а ті — із книгарнями. Ми самі з кожною книгарнею працюємо, самі робимо презентацію книги.
Як це можна виправити?
— Держава могла би видавати цілеспрямовані позики на підтримку книжкового ринку під 1–2 відсотки річних. І регулювати, звичайно, щоб потім із того книжкового магазину не зробили секонд-хенд. Ми до 15-річчя "Піраміди" запропонуємо читачу нову форму продажу книжки — методом мережевого маркетингу. А ще в нас не навчилися продавати книги. Приходить мій агент у книжковий магазин у райцентрі, питає, чи є "Москалиця". "Нема" — відповідають і відвертаються. А грамотний продавець мав би сказати: "На жаль, немає. Але є інші книги цього автора. А цю ми можемо замовити".
Знаєте якесь село, де багато читають?
— Я сам за зятя у Великому Дорошеві Жовківського району. На першу екранізацію "Солодкої Дарусі" Марії Матіос у театр Заньковецької дорошівці купили 60 квитків. Значить, прочитали твір.
Чи їздите на виставки за кордон?
— Буваємо тільки на виставках у Москві, Європі. Щоб брати участь, наприклад, на ярмарку у Франкфурті, треба багато грошей. Це візи, проживання — а їде кілька людей із видавництва. Плюс транспортування, стенди. Обходиться в 10 тисяч євро. В українських ярмарках це коштує пару тисяч гривень.
Найбільше читають у Тернопільській області
— Якщо на початку 1990 років книгарні закривалися, то у 2000-х такі магазини знову почали з"являтися, — розповідає 56-річний Євген Демчук із Тернопільської облдержадміністрації. — Кіоски, розкладки й навіть книжкові "хати" є і в центрі міста, і біля залізничного вокзалу. На вулиці Валовій їх кілька. Одну книгарню відкрили в колишній крамниці вина. Наші люди люблять читати. Маємо кілька місцевих видавництв.
У Тернопільській області зареєстровано 665 торгових точок із книгами, за даними Державного комітету телебачення і радіомовлення. Це найбільший показник у Західній Україні. На Волині — 181, у Закарпатській області — 91, Львівській — 161, Рівненській — 92, Чернівецькій — 191. Найменше книжок продають на Івано-Франківщині. Тут 88 книгарень, книжкових кіосків і прилавків.
— Якщо підприємці бачать, що книжки не приносять прибутку, вони не відкривають цього бізнесу. Та не можу сказати, що книжковий ринок у нас не працює. За радянських часів в області було 18 книгарень, зараз — 53, — каже Іван Дячишин з Івано-Франківської облдержадміністрації.
— Проблема у дороговизні книжок, — говорить письменник із Прикарпаття Василь Добрянський, 55 років. — А ще життя зараз наповнене інформаційними технологіями. Всю необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті. Проте, впевнений, книжки все одно не зникнуть. Їх не зможе замінити жодна модерна технологія.
3 
1
Коментарі