- Ви звертали увагу, що по всій Україні в назвах магазинів, ресторанів, різних "заведенцій" панує провінціалізм? Це передусім неповага до свого, - каже літературознавець і письменник Володимир Панченко. - Наприклад, у Кропивницькому: куди оком не кинь - скрізь Манхеттен, Мерелін, Султан… Може, бізнесмени мало обізнані зі своєю культурою? Може, їм у дитинстві казок не читали про Івасиків-Телесиків і Котигорошків? Чи це просто спрацьовує компекс неповноцінності: ах, Манхеттен! Ах, Едем! Ах, Нотр дам! Смішно й жалюгідно. Адже кожен, хто приїде в Голландію, хоче там побачити щось голландське, у Польщі - польське, в Туреччині турецьк А в Україні що? Манхеттен?
І це при тому, що маємо надзвичайно цікаву історію, культуру. Використовуймо їх і для бізнесу! Проїжджаю, скажімо, трасою Київ-Харків - і фантазую. На сотому кілометрі поставив би ресторан "Intermezzo", з натяком на Коцюбинського. Адже поруч - село Кононівка, де Михайло Коцюбинський у 1908 році гостював у маєтку Євгена Чикаленка, і саме там йому явилося "Іntermezzo". Інтер'єр придумав би відповідний, живий. Із Коцюбинським, Чикаленком, степом, маєтком, вівчарками на старих фотографіях.
У нас, на жаль, історія мало "експлуатується" у бізнесі. А за кордоном така практика існує. Вони вміють це використовувати. Якщо стоїть десь якийсь меморіальний камінчик, вони довкола цього камінчика можуть споруду зробити.
Інтерв'ю з Володимиром Панченком читайте у номері журналу "Країна" від 14 вересня 2017 року.
5 
79692
Коментарі
1