Київський студент Ілля, 20 років, називає себе альтерглобалістом. Упродовж 10 днів він спостерігав за конференцією ООН із кліматичних змін у Копенгагені.
Відвідав п"ять демонстрацій й альтернативну конференцію "Клімафорум". Устиг подихати перцевим газом і побувати у в"язниці.
Про перебіг "кліматичного саміту" та вуличні протести він розповів журналу "Країна".
"13 грудня. Зранку йдемо на блокаду порту. Сьогодні значно холодніше, доводиться вдягти два светри. Рухаємось колоною за вантажівкою з музикою, скандуємо всім зрозумілі лозунги "A, anti, anticapitalista!", "Our climate – not your business!". Болить голова, певно, тиск. Поліція оточує нас і намагається стягнути з машини промовця, починається штовханина. Машину відбити не вдається. Стаємо у ланцюг і йдемо на прорив: перший кордон розірвано, другий валить нас на землю. Саджають на холодний асфальт. Наручники. Автобус".
"Нас, сотні зо три, привезли у спеціально обладнаний під в"язницю фабричний цех - добре підготувалися до конференції. Обшукують, і по камерах. Обвинувачень не висувають - у Данії тебе можуть затримати, якщо підозрюють, що ти хочеш вчинити злочин. Один із ментів вдоволено посміхається. Починаємо кричати, співати, з пісень, що знаю я, лише "Белла, чао!" - пісня італійських антифашистів".
"Потім хтось відриває лави від ґрат і намагається бити ними у двері камери. Нас травлять перцевим газом, завішуємо ґрати простирадлами. Якимсь дівчатам усе-таки вдається зламати двері. Прибігають копи, ще раз заливають усіх газом і забирають все з камер - навіть взуття. Ми залишаємось босими, без лав, на бетонній підлозі. Знову співаємо..."
Як великі данські демократи саджають за ґрати мирних демонстрантів та ситуацію навколо останнього місця зборів світової еліти читайте у матеріалі нового номеру журналу "Країна".
2 
79692
Коментарі
1