Майор Венніков, 35 років, який робив спробу покінчити життя самогубством, постав перед судом. Він проходив у приміщенні Октябрського районного суду Полтави. Атмосфера в залі була важкою, у перервах між засіданнями з боку родичів загиблого солдата на голову офіцера сипалися прокльони. Микола Венніков сидів, похнюпивши голову й обхопивши її руками, відвернувшись від фотооб"єктивів і телекамер.
- Син був дуже добрим, – плакала мати солдата, який не дожив десяти днів до 19-річчя, Зоя Пащенко, 40 років. – Він із кожним знаходив спільну мову. Мій чоловік пройшов Афганістан, навіть у тому пеклі військові не стріляли одне в одного? Ми не хотіли, щоб Руслан служив в армії, всіляко його відмовляли. Він тільки сміявся: "Мамо, ну, що зі мною може трапитися?.."
Прокурор Полтавського гарнізону Володимир Калусенко, виступаючи з обвинуваченням, зокрема, сказав, що вина майора доведена повністю. Венніков заступив на чергування 6 серпня цього року п"яним, через що і сталася трагедія: "Будучи невдоволеним через те, що рядовий Руслан Пащенко несвоєчасно поставив фільм, який запропонував майор, тримаючи у правій руці пістолет, Венніков впритул підійшов до солдата і натиснув на гачок. Пролунав постріл, який і призвів до смерті. Про халатність чи необережність тут не може й бути мови – офіцер із 19-річним стажем, Венніков добре знав, як поводитися зі зброєю."
До речі, майор відповідав у частині за зберігання і використання зброї.
Адвокат, яка представляла в суді потерпілих, повністю розділяла думку обвинувачення: визнати майора винним за статтями 115 (частина 1) і 421 (частина 1), остаточна міра покарання – 15 років позбавлення волі. Обставини, які ускладнюють вину офіцера,– вживання на службі спиртних напоїв, а також те, що він скоїв злочин проти особи, яка залежала від нього. У ході досудового слідства військовослужбовці дали свідчення про те, що майор з"являвся у військовій частині у нетверезому стані, неодноразово його знімали з чергування через те, що був п"яним. Адвокат повністю відкидала думку про те, що майор скоїв злочин через необережність: "Усі обставини вказують на свідомий умисел підсудного."
У матеріалах кримінальної справи, продовжила адвокат, зовсім відсутні дані про те, яких заходів вжили щодо керівництва військової частини А 0312. Чому ці люди вийшли сухими з води? Адже тому ж командиру частини було добре відомо, що Венніков полюбляв у нетверезому стані демонструвати зброю. Злочин став наслідком халатності військового керівництва.
- Майор скоїв злочин при виконанні службових обов"язків, тому відшкодувати завдані батькам загиблого Руслана Пащенка моральні збитки має Міністерство оборони. І, мабуть, некоректно ставити питання про те, чому ці збитки оцінені в 5 мільйонів гривень,– наголосила адвокат.
Слово для захисту надали майору Веннікову, він підвівся, і тут усі побачили його обличчя. Він заперечив версію про свідоме вбивство, назвавши свої дії злочинною халатністю або необережністю. За його словами, він узяв зі столу пістолет, аби покласти його до кобури, і не побачив, що запобіжник був знятий.
- Усі ставлять під сумнів мої свідчення про те, що я вийняв обойму, і вона була у мене в руці,– сказав майор. – У стволі лишився один патрон, який і вистрелив.
До речі, двоє військовослужбовців, які в момент скоєння злочину були неподалік, засвідчили, що не чули ніякої словесної "перепалки" між Русланом Пащенком і майором. Водночас прозвучало й таке свідчення: зарядивши пістолет, майор пішов у напрямку до комп"ютера, за яким сидів Руслан Пащенко, зі словами : "Буде так, як я сказав".
Перед трагедією майор подав рапорт про звільнення. Одразу його не звільнили.
Із рядовим Пащенком, наголосив Венніков, у нього були чудові стосунки, Руслан подружився із сином офіцера Денисом (майор розлучився із дружиною, а його 8-річний син живе з батьками Миколи у Новгород-Волинському. Коли син гостював у Веннікова, його ні з ким було залишити вдома, а тому він проводив час і навіть ночував у казармі разом із солдатами).
- Я був упевнений, що пістолет розряджений,– стверджував майор. – Швидше за все, я тримав його двома пальцями. Тримав розслаблено. Прозвучав постріл, якого я не чекав. Каюся, я не подивився, куди був спрямований пістолет. Був надто самовпевненим?"
У відповідь на ці слова військовий прокурор, звертаючись до майора, кинув таку репліку: "Миколо Леонідовичу, невже перевіряти, чи є в патроннику патрон, потрібно якраз біля голови солдата?"
Адвокат підсудного намагалася довести, що в діях Веннікова не було злого умислу:
- Він не мав наміру вбити. Я впевнена, що він не хотів. І зараз Венніков, усвідомлюючи всю тяжкість свого злочину, шкодує, що не стало людини, з якою в нього були дружні стосунки. Він говорить, що живе в борг. Він залишився жити, бо в нього є син, його виховують батьки – пенсіонери, в яких слабке здоров"я.
Виголошуючи останнє слово, майор Венніков опустився на коліна:
- Я прошу пробачення в батьків, чийого сина я погубив. Солдати були мені ближчими за офіцерів. Вони були як молодші брати.
Далі майор попросив пробачення в колег, які через нього змушені терпіти перевірки й інші незручності. Звертаючись до представників засобів масової інформації, Венніков попросив застерегти тих, хто сьогодні служить:
- Користуйтеся статутом. Особливо – коли йдеться про вживання спиртних напоїв. Аби не сталося біди. Коли каятися – запізно.
Суд, кваліфікуючи дії Веннікова як навмисне вбивство, виніс вирок – 13 років позбавлення волі. Після вироку майора лишать звання.
До того, коли сталася трагедія, Венніков подав рапорт про звільнення з армії.
- У всьому винна ця бюрократична машина,– висловив свою думку представник військової частини А 0312 Олександр Ковальський. – Якби його звільнили одразу, нічого цього не трапилося б. Навмисним чи ненавмисним було вбивство – це вже не суттєво. Головну роль тут зіграв алкоголь. Якщо з"явився на службі п"яним – навіть палиця може вистрелити.
Ганна Ярошенко
Фото: Вікторії Курочки
8 
79692
Коментарі