У Вишгороді на Київщині 10 років щодня годують комплексними обідами тих, хто цього потребує. Власниця кафе "Кирпулька" Світлана Свистун і працівник місцевої філії "Червоного хреста" Раїса Кравченко власноруч організували соціальне харчування. Вони розказали Gazeta.ua про ініціативу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтери-медики створили безкоштовний центр реабілітації
"У місті була організація, що годувала літніх людей за гроші благодійників. Потім гроші перестали давати і все закінчилося. Але до мене у кафе продовжували приходити.Я то нагодую одного, то іншого, - згадує Світлана. - Потім патронажна сестра з "Червоного хреста" мені каже: "Ми вмираємо. Люди приходять, а ми нічим не можемо допомогти". А я їй сказала, що у мене часто обіди залишаються, і я можу віддавати їх. Ми почали з 5, далі з 7, а тепер, дивись, як багато людей".
Зараз у кафе у Світлани кожен день готують 20 обідів для стареньких і всіх, хто потребує безкоштовної їжі. Незалежно, чи є свята, чи ні. Завжди для людей готові 20 обідів.
Обідати приходять різні люди. Є постійні відвідувачі, такі, як Галина, Наталя з ДЦП, сліпі та глухі. А новеньких годують за графіком. Дуже багато хворих на рак, яким потрібно гарне харчування.
"А у мене вся їжа відмінна. Якщо котлетка, то з м'яса, якщо суп, то це все натуральне, домашнє. На всі продукти, які ми використовуємо, є документація. Перевірки щомісяця приходять, беруть мазки, - зазначає Світлана. - Годувати людей - хороша робота, якщо її робити сумлінно та правильно. Ми готуємо як для себе. До "Кирпульки" приходять мої діти, онуки і можуть взяти будь-що. Тому що знають, що це приготовлено для себе, для людей".
Для безкоштовних обідів Світлана готує те, що є. Буває картопля, макарони, гречка. Люди самі приходять вибирати. В одному пакеті може бути борщ з макаронами та котлетою, а в іншому суп, із гречкою та відбивною.
"У "Червоного хреста" раніше було 2 патронажні сестри. 10 років вони постійно розвозили ці обіди. Влітку та взимку. У нас багато лежачих хворих, і ось це вони тягають домівками. А будинки старі, без ліфтів, - розповідає Світлана. - Зараз фінансування скоротили та залишилася тільки одна Рая. Це дуже важка робота. Адже вони вже не дівчатка, їй 65 років. А молодь сюди не прийде. Коли ти заходиш у квартиру і бачиш, що лежить баба, у якій бруд, їм потрібно допомогти, нагодувати, прибрати".
У день інтерв'ю Раїса принесла обід Валентині Ісааківні. Їй їжу приносять постійно. У неї загинули діти, потім онук. Вона повністю глуха. І залишилася без родичів.
"Я пишу їй на папірці. Порожній стіл у кімнаті, стілець, портрет онука і нічого більше. Так люди живуть. Нічого немає. Жебрачка повністю, - розповідає Раїса. - Є ще дівчинка Валя з ДЦП. Нещаслива сім'я була. Матір народжувала вдома, на пологах померла. Батько теж недавно помер. Вона така молодець, закінчила школу, зараз навчається в інституті, ввечері підробляє на комп'ютері, щось там робить. Їй же потрібно платити за квартиру. Сама домоглася всього".
І сама Раїса працює не від хорошого життя. Її пенсії 2100 грн не вистачає.
"За квартиру плачу 1300 гривень, на ліки 600. Я вже багато років інсулінозалежний діабетик. На що я маю жити? Я молодша патронажна сестра. Заробляю ще 4 тисячі гривень. Я повинна працювати. У мене 2-а група інвалідності, "чорнобилець", це не пенсія, це жах. Мені 65 років і я повинна ходити, носити обіди, до останнього. А я ж не тільки обіди ношу. Я ще на складі працюю, - ділиться Раїса. - Але не скаржуся ні на що, мені потрібно працювати. Буває, цукор 30, а я на роботі. У мене є діти, дві доньки, вони теж виживають. Таке зараз життя".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переселенки шиють еко-торбинки на продаж
У програмі благодійного харчування 80 осіб і всього 20 обідів. Зараз є певна система - один місяць приносять обіди, 3 місяці перерва. Всі розуміють і вдячні організації "Червоний Хрест", кафе "Кірпулька" і Раїсі.
"Навіть якби й було 80 обідів, я б фізично не змогла з ними впоратися, - зазначає Раїса. - Найбільша проблема - відсутність пандусів і високі бордюри. Доводиться постійно піднімати візок. У нас на 9-му поверсі живе Наталя. Іноді не працює ліфт, піднімаюся з візком та обідами. Як я можу залишити візок знизу, коли потрібно мінімум 5 хвилин - піднятися, роздати, порожні банки забрати? На вулиці вони влітку сидять, а взимку у квартирах. Лежачі, наприклад, завжди у квартирі".
Молода матір виготовляє прикраси зі стрічок та усі гроші від продажу віддає на лікування дітям. Тоді з 200 грн можна зробити 1000 грн. І це безпрограшний варіант благодійності – люди й допомагають, і отримують прикрасу.
7 
79692
Коментарі