Починаючи з 2005 року в Україні спостерігається стабільна тенденція перевищення припливу мігрантів над кількістю охочих залишити країну. За даними Інституту демографії, в 2010 році в Україні зареєструвалося 30810 осіб, виїхало — 14677.
Серед країн — "відправників" легальних іммігрантів в Україну беззастережно лідирують колишні республіки СРСР. Попереду, зрозуміло, Росія з 13920 іммігрантами, на другому місці Молдова — 3728, на третьому Узбекистан — 1911. Популярність нашої країни у вихідців із цієї середньоазіатської республіки, на думку фахівців, можна пояснити триваючою репатріацією кримських татар. Далі йдуть Білорусь (1098), Грузія (1092), Вірменія (1075) і Азербайджан (1009). Серед країн далекого зарубіжжя лідирує Ізраїль (833 прибулих), США (727), Чехія (699), Німеччина (453) і Туреччина (386).
Чутки про масове прибуття китайців сильно перебільшені. Принаймні офіційна статистика цього не підтверджує — за минулий рік лише 302 "прибульця" з Піднебесної. Відплив такої кількості не стане помітною подією навіть для однієї вулиці китайського селища. Аналогічна ситуація з міграцією з Африки: усупереч поширеній думці, всі держави континенту, разом узяті ( за той самий період), делегували на наші землі 282 представники. Яскраво виражений лідер — Нігерія (78 чоловік).
Найпопулярніші приймаючі країни — Росія (5934 чоловік), Ізраїль (1507), США (965), Білорусь (772), Чехія (699), Іспанія (392), Італія (193 чоловік). Дані зрозумілі та природні: обмін населенням з Росією та Білоруссю в України завжди був дуже жвавим, Ізраїль — традиційна мета репатріацій українських євреїв, США — популярний у всьому світі напрямок звичайної та навчальної еміграції. Чехія, Іспанія й Італія — традиційні напрямки заробітчан, їхні показники пов'язані, швидше за все, з осілою або такою, що просто затрималася більш як на один сезон, частиною трудових мігрантів.
Єдиний стереотип, що його ця статистика трохи похитнула, — думка про Канаду як про Мекку українських емігрантів. Приєднатися до мільйона канадців українського походження в 2010 році вирішили лише 158 чоловік (при тому, що 98 повернулися звідти в Україну).
Що ж до сезонної, короткочасної міграції гастарбайтерів без виписки зі своїх квартир, то за нею є лише загальні дані за два з половиною роки — з 2005-гопо першу половину 2008-го включно. За цей період Україну залишило 1,5 млн. заробітчан. Однак ця статистика не враховує тих, хто виїхав на заробітки всією родиною. За даними Олексія Позняка, кінцеві цілі українських заробітчан приблизно порівну поділені між східним (Росія та, у невеликих частках, Білорусь) і західним вектором (Центральна та Південна Європа, в основному Іспанія, Італія та Чехія). При цьому напрямки мають свою специфіку та традиції. Так, у Росію зазвичай їдуть жителі суміжних із нею областей країни. Тоді як, наприклад, Італію облюбували жителі Чернівецької області.
"Україна вже пережила основні хвилі міграції в 90-х роках. Пов'язано це було в основному з переміщеннями після розпаду СРСР, — в Україну приїжджало багато людей з Росії, багато з України їхали в ту ж таки Росію, Ізраїль, Білорусь. Тепер — лише відгомін цих переміщень", — впевнений завідувач відділом демографічних досліджень Інституту демографії України Олексій Позняк.
Раніше повідомлялося, через мігрантів бюджет втрачає два мільярди доларів.
2 
79692
Коментарі
23