На Вінниччині - цукрові війни. Власники цукроварень урізають підприємства, що не дають доходу. Селяни ж кажуть: разом із заводом – помре село. Майже місяць під стінами Уладівського цукрового заводу цілодобово чергують його колишні працівники. Люди не вірять, що підприємство нерентабельне.
Власник Уладівської цукроварні невблаганний – йому потрібно повертати мільйонні кредити. Крім того, повністю підприємство знищувати не хоче. Лише частину. Продати завод готовий хоч зараз, однак свідомо купувати збиткове виробництво охочих немає. З бізнесовою пропозицією звертався як до керівництва області, так і до колишніх працівників.
Власники цукроварень зізнаються, що закривати виробництво їх змушує насамперед конкуренція з іноземними виробниками. Вступ України до Світової організації торгівлі обіцяє тільки загострити проблему. Обласні керманичі, тим часом, обмежуються рекомендаціями орієнтуватися не лише на європейський ринок.
Аби не збанкрутувати, власники інших цукрових заводів Вінниччини модернізують підприємства. Бабинський цукрозавод уже переобладнують на виробництво цукрового соку, що буде сировиною для альтернативного пального. Однак із двадцяти двох заводів, які залишилися на Вінниччині, майбутній сезон розпочнуть лише шістнадцять.
Цукровари кажуть, солодким піском готові забезпечити всю країну. Навіть не знають куди його дівати - на складах лежить продукція ще з позаминулого року. Але його ціна не дозволяє конкурувати з іноземцями. Обіцяної ж державної підтримки з боку уряду галузь не відчуває. Тож вінницьким селянам нічого не залишається, як тримати цукрозаводи у цілодобовій облозі, аби підприємство не пускали на брухт, повідомляє ICTV.
5 
79692
Коментарі