В Україні триває повномасштабна війна, яка призводить до страшних руйнувань і смертей військових, мирного населення. Події стають травматичними для тих людей, які лишились в Україні, і тих, хто виїхав за кордон. Стрес може стати причиною проблем у стосунках, адже частина українських жінок виїхала з дому, в той час, коли чоловіки лишились в Україні. Також стрес може вплинути на настрій, розуміння тих, хто лишився разом.
Gazeta.ua поговорила з психологинею Олесею Уліганець, які психологічні проблеми найчастіше виникають у родинах під час війни і як з ними працювати.
Як виникають проблеми в стосунках під час війни
Коли ми формуємо стосунки, то шукаємо партнера, який би нам допоміг заповнити ту частину, якої бракує. Взаємодіємо, ділимось один з одним тим, що можемо дати, і приймаємо те, чого потребуємо.
Зараз війна, ми не маємо часу на обмін потребами – втрачаються взаєморозуміння, підтримка, довіра, любов. Це ті речі, які маємо отримувати в стосунках. Зараз є потреба вижити – мусимо більше фокусувати свою увагу на зовнішній фактор, діяти, розуміти, вивчати і бути ефективним, щоб зберегти себе.
Тож коли перебуваємо в стані стресовому, то забуваємо про речі, які об'єднували, для чого ми створили стосунки, родину. Фокус уваги переключився на інше. Більш величне і страшне.
Коли перебуваємо в стані стресовому, то забуваємо про речі, які об'єднували, для чого ми створили стосунки, родину
Коли чогось бракує, хотіли б отримати це від партнера, очікуємо цього. Якщо є хороший контакт один з одним – просимо. Якщо ми в стресовій ситуації, то несвідомо забуваємо, що маємо піклуватись одне про одного. Забуваємо дбати про спільне, яке створили. Можуть виникати претензії від партнера: "А хто турбуватиметься про те, що ми створили?"
Як діяти у стресовій ситуації, щоб зберегти стосунки
Якщо не втратились усі наші реакції довіри, підтримки, взаєморозуміння – взаємодіятимемо. Якщо реакції втрачаються – діалог може не відбутись. Кожен із нас реагує на стресову ситуацію по-своєму: втечею, завмиранням або агресією.
Тож варто дізнатись у партнера, як він реагує на стрес і доносити йому, як я реагую в стресовій ситуації. Тоді розумітимемо, як можемо допомогти один одному.
Варто дізнатись у партнера, як він реагує на стрес, і доносити партнеру, як я реагую в стресовій ситуації
Скажімо, якщо партнер більше агресуватиме під час стресу – нападатиме, або навпаки захищатиметься – жінка буде більш ефективна, проявляючи турботу. Коли ж обоє підемо агресувати, то спільне губиться. Якщо балансуватимемо, кожен знаходитиме місце, де може побути в спокої - тоді буде розуміння, для чого ми разом.
Війна виявила ті проблеми в родинах, які довго ховали
У час війни, постійної напруги, страху - виявилось те, що ми ховали. Ситуація дала нам поглянути на тінь партнера, яку не були готові побачити. Як у жінки, так і в чоловіка можуть проявлятись реакції, які не влаштовуватимуть партнера. Скажімо, хтось не може допомогти виїхати, бо сам боїться, або не виявляє важливої уваги, замикається, провокує образливі ситуації.
Що робити, щоб примиритись з поведінкою партнера в стресі
Зараз дуже важливо бути чесним з собою – бачу проблему і хочу поговорити про неї. Не ховати цю тінь – така поведінка лише погіршить ситуацію. Якщо намагатимемось самі впоратись з тінню і водночас ховати її від партнера – лише даремно витратимо цінний ресурс. Затратимо час і сили для того, щоб приховувати, а не розвиватись.
Найголовніша рекомендація: бути правдивим із собою, визнати, що в цій ситуації я такий
Найголовніша рекомендація: бути правдивим із собою, визнати, що в цій ситуації я такий. Можливо, не хотів цього бачити, бо не було такої ситуації. Мені було комфортно не показувати свої риси, але вони тепер проявились. Важливо не соромитись цього, а розуміти, що я зараз можу розвиватись. Ставати тим, ким хочу.
Сварки через те, що партнер поїхав, а я лишився
Часто сварки виникають через бажання партнера виїхати. Здається, що якщо я маю сили, ресурс залишатись в Україні – то друга половинка теж це може.
Коли клієнти мене питають, що робити – виїжджати чи ні, раджу прислухатись до себе: наскільки ви витримуєте, наскільки страждаєте, чи можете в цьому. Поставити собі питання: наскільки я чутливий? Якщо для мене лишатись в Україні, навіть у місті, де зараз відносно безпечно – травматично - то варто їхати туди, де я почуваюсь в безпеці.
Варто пам'ятати, що в кожного є своя міра чутливості, терплячості
Якщо для людини ситуація в Україні не є травматична, вона спокійно витримує – то моя рекомендація залишатись і вчитись жити в цьому.
Варто пам'ятати, що в кожного є своя міра чутливості, терплячості. Хтось може пити гаряче - і для нього це нормально, для іншого така температура травмуюча. Важливе розуміння іншого, повага. Якщо людина виїхала – це означає, що градус терпіння піднявся, людина не витримує.
Як полегшити стан дитини, яка непокоїться, що батько зараз далеко
Зараз частина дітей опинилась за кордоном з мамами, батьки лишились в Україні. У цій ситуації для дитини важливий емоційний стан мами. Розуміння, що тато є, і він турбується. Батько завжди - як надійний кордон, який захищає. Для психіки дитини важливі такі кордони – не так суттєво, чи вони близько, чи трохи далі – головне, що дитина почувається в безпеці. Якщо мама це доносить – дитина спокійно сприймає тимчасову розлуку.
Для дитини важливий емоційний стан мами
Якщо ж мама страждає, вона невпевнена, розгублена й розбалансована – тоді кордони з батьком мають бути ближче. Якщо матір хоче допомогти у цій ситуації, то має пропрацювати тривожність, звернутись до фахівців. Мати такий емоційний стан, щоб дитина розуміла, що де б кордони з батьком не були – але в контакті з мамою мені спокійно.
Як притлумити страх, що стосунки на відстані нетривкі
Коли людина опиняється далеко від другої половинки – може непокоїтись, що стосунки втрачаються. Може здаватись, що на відстані губиться контакт, розуміння. Іноді виникає страх, що можу втратити партнера.
Тоді потрібно поставити собі питання: "А для чого я створював ці стосунки?" Якщо будуть відповіді для чого – почну розуміти, як я можу бути корисна у парі.
Коли зміщуємо фокус уваги зі своїх переживань - розуміємо, що не так багато втратили, відстань не така вже й страшна і велика
Звісно, якщо взаєморозуміння будувалось на фізичній близькості, матеріальному забезпеченні – то зараз ми це втрачаємо. Проте якщо пара створювала стосунки, щоб ділитись, бути підтримкою, любити, дарувати й давати – ми ніколи це не зупинимо. Можемо завжди давати й приймати. Є контакт телефоном, можемо думати про людину, згадувати, бажати їй доброго. Коли зміщуємо фокус уваги зі своїх переживань - розуміємо, що не так вже й багато втратили, відстань не така вже страшна і велика. Зараз є чим зайнятись – зрощувати нову близькість. І коли я повернуся – близькість буде якісно іншою. А матеріальне потім відновиться.
Як говорити з партнером про зміни в собі і в ньому
Війна призводить до певних змін особистості, характеру. Важливо пам'ятати, що в стресі змінюються обидва партнери. Якщо я приймаю зміни в собі, то приймаю їх у інших. Але якщо я не готовий зустрітись зі своїми змінами, бо є певні болючі емоції, горювання втрати - то не приймаю нове ані в собі, ані в партнері. Тоді стоїмо на дистанції.
Важливо пам'ятати, що в стресі змінюються обидва партнери
Тут важливо прояснити, з якими емоціями ми не готові зустрітись. Дати їх прожити психіці. Маємо усвідомити, що емоції, переживання болючі, але не смертельні – це не завершення, а початок чогось іншого. Так приймаємо свої зміни. Якщо ж я не приймаю, що я сам міняюсь, то не готовий прийняти зміни в інших.
Чому важливо ділитись емоціями в психологічних групах
Зараз посилився запит на роботу в психологічних групах. Людям, які переживають війну, хочеться відчувати підтримку, набиратись досвіду. Важливо почути, як інші виживають у цій ситуації, які мають інструменти, як справляються. Коли ми чуємо історії – розуміємо, що не є одинокими зі своєю бідою, опинились між тими, хто також проживає ці ситуації.
Коли ми спілкуємось – ми є в моменті, є реальними
Важливо, щоб людина, яка переживала стрес, мала можливість контактувати з реальністю. Коли ми спілкуємось – ми є в моменті, є реальними. Зараз у людей багато накопичилось внутрішнього – його варто проживати. Не завжди оточуючі готові брати нашу інформацію, чути, бо теж завантажені. Добре, якщо маєте того, з ким можна з пів години поговорити про те, що накопичилось, звільнитись від цього тягаря. Головне, щоб це була людина, з якою відчуваєте затишок, спокій, безпеку.
Коментарі