Міжнародний кінофестиваль повертає до України авторське кіно

Сьогодні завершується перший Київський міжнародний кінофестиваль.

На фестивалі були представлені авторські і філософські стрічки режисерів із 20 країн. Свої майстер-класи прочитали польський режисер Кшиштоф Зануссі, британський постмодерніст Пітер Грінуей, росіянин Олександр Прошкін.

Українські кіномитці обговорили подальше майбутнє вітчизняного кінематографу з чиновниками. Ті обіцяють змінити законодавство, лобіювати українські стрічки, звільнити їх від ПДВ.

Головна інтрига фестивалю - хто ж отримає гран-прі, "Крила надії", - стане відомо сьогодні о 7-й вечора, під час урочистої церемонії закриття фестивалю.

На ці стрічки з поп-корном не ходять. Авторське кіно – постійний пошук образів, ідей, фантазій. Режисери відкривають двері у власний світ, і не кожен може переступити поріг. Однак створення іншої реальності для художників від кіно важливіше за прокатні скарби.

Аргентинський кінорежисер Марсело Трота запевняє, що і на самовираженні можна заробити.

Його батьківщина еволюціонує зі столиці серіального мила в країну арт-хаусного кіно. В 90-х Марсело з колегами відкрив кілька десятків шкіл для акторів, режисерів і сценаристів. Молоді митці-випускники безстрашно ламали всі шаблони і зробили революцію в латиноамериканському кіно.

Нині посольство Аргентини веде переговори з Україною щодо спільного виробництва кіно. Це і була основна мета організаторів фестивалю – в держави грошей на арт-хаус немає, тож без спонсорів нам не обійтися. В епоху багатомільйонних бюджетів спільне виробництво дозволяє знімати режисерам із діркою в кишені, а згодом і забезпечує прокат в країнах-партнерах.

Федір Крат, генеральний продюсер Київського міжнародного кінофестивалю: "Під час кризи по-іншому кіно знімати неможливо. В Україні багато фільмів знімається російсько-українських, польсько-українських - "Серце на долоні".

Хоча в Радянському Союзі саме українське кіно було авторським, достатньо згадати поетичні стрічки Довженка. Та у нас і сьогодні вистачає художників зі своїм, особливим поглядом на світ.

Є й глядачі, які ходять в кінотеатри не для розваги, а в пошуках сенсу життя. Тож, справа за малим – грошима.

За матеріалом ICTV

×