Ігор та Христина Троць із Косова на Івано-Франківщині разом із дочкою Марією-Терезою заснували сімейну майстерню кераміки.
Перші роботи почали створювати в 1990-х.
Цією справою займались їхні батьки, але подружжя пішло своїм шляхом і самі вчилися малювати та формувати вироби.
За словами Марії-Терези Троць, кераміка з нею з дитинства. Вона разом з батьками почала цим займатися та вчитися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забиті базари та гуцули з цигарками - яким був популярний курорт 90 років тому
"Використовуємо часто традиційні косівські мотиви. Жовтий, зелений, коричневий – найпопулярніші кольори для косівської кераміки. Мотиви спершу були квіткові та геометричні, але почали рухатися вперед і робимо сюжети, щоб розповісти про життя гуцулів, додаємо тематику традиційних свят. Почали малювати карпатських міфічних істот. До тематики традиційних українських орнаментів додаємо скандинавську, чи інші, щоб розширити спектр елементів" - каже майстриня.
Вона також пояснює, що у виріб вкладають певну символіку.
"Водночас, людям стараємося її не нав'язувати. Маємо на увазі один зміст, а вони приходять і читають зовсім інше. І це добре, вони мають рацію. Після того як косівську кераміку прийняли в ЮНЕСКО, її популярність та цінність помітно зросла. Про неї стали більше розпитувати та просити нову інформацію. Взагалі в останні роки в Україні більше стала цінуватись ручна робота і не лише кераміка. Найважчий психологічний момент у роботі – це випалювати виріб у спеціальній пічці, бо ніколи не знаєш, що із цього вийде. А на це йде день і ми не можемо контролювати процес".
Етнограф Дмитро Пожоджук з Косівщини збирає стародавні узори для вишивки та інтерпретує їх на сорочках. Чоловік почав вишивати, коли йому було шість років. За його словами, головним у цій роботі є популяризація всього українського.
3 
1
Коментарі