17 жовтня 2018 року, студент Керченського політехнічного коледжу, 18-ти річний Владислав Росляков розстріляв однокурсників. Трагедія сталася в місті Керч, в тимчасово-окупованому Криму.
Владислав Росляков жив з мамою Галиною Росляковою та старенькою бабусею. Батько Ігор Росляков був пияком та нерідко влаштовував бійки вдома. Згодом вони розлучилися. Маленький Влад іноді гуляв з батьком, а потім перестав.
Хлопець виріс відлюдником та об`єктом булінгу однолітків.
"Дитина, що бачить насильство в родині виростає або жертвою, або агресором. На розвиток особистості впливає те, наскільки мати та батько цікавляться дітьми. Якщо мати часто торкається, робить масажі, чи спить разом з дитиною, то в дитини є шанси вирости більш м`яким та безвольним. Такі люди не можуть приймати рішень, брати на себе відповідальність і в подальшому не досягають успіху. Ще може бути зворотня сторона медалі, коли дитина живе при тотальному контролі: не має права голосу та зазнає принижень від батьків", - каже Gazeta.uaНаталія Липка, психотерапевт.
Росляков після свого дня народження у серпні 2018-го року пішов на курси по стрільбі. Як пройшов – купив помпову рушницю Hatsan Escort та патрони до неї.
В день теракту обікрав свою бабцю – забрав гроші та свої дитячі фотографії. Спалив їх на пустирі. Зібрав боєприпаси та пішов до навчального закладу. Свідки трагедії кажуть, що спочатку Влад залишив одну сумку на другому поверсі та спустився донизу. За версією російських окупантів другу сумку він начинив саморобною вибухівкою та підклав у їдальні. Коли настала перерва пристрій детонував. Після того, як пролунав дзвоник, піднявся назад, взяв рушницю та почав стрілянину по всіх, кого бачив. Вбив 21 людину: 15 студентів та 5 робітників коледжу. 50 осіб потрапило до лікарні із різними травмами.
Російські окупанти стверджують, що після розстрілу Росляков зайшов до бібліотеки та скоїв самогубство.
"Те, що він скоїв, то жахливо. Однак ми не маємо забувати, що це дитина, яка опинилася в складній ситуації: проблеми вдома з батьками, поза домом - з однолітками та ще й російська пропаганда. В один момент він просто перестав відрізняти свої емоції від маніпуляції. Таке буває, коли дитина залишається сам на сам із собою та великою кількістю негативу і не мав того, хто допоможе", - каже психотерапевт Наталія Липка.
В той день Галина Рослякова працювала на зміні та приймала жертв свого сина. Після смерті Влада змінила прізвище. Батько Керченського стрільця, Ігор Росляков, почав сильно хворіти. 14 грудня 2019 року його жорстоко побили. Від отриманих травм він загинув.
Після трагедії окупанти підвищили міри так званого захисту від терактів – на вході в кожен громадський заклад встановили метало детектори, а вокзали та пристані огородили парканами.
У Росії в Рослякова з'явилися прихильники. Через рік після розстрілу в Керчі, 14 листопада 2019 року, у російському Благовіщенську студент влаштував стрілянину в Амурському коледжі будівництва та житлово-комунального господарства. Розстріляв 5-х учнів та вбив 1-го. Після наклав на себе руки в одній з аудиторій.
Окупанти використали Керченську трагедію для тиску на людей, що не згодні з захопленням Криму російською Федерацією.
18 лютого 2020 року співробітники Федеральної служби безпеки Росії затримали двох підлітків. Окупанти стверджують що діти готували теракти в школі.
Такі клуби пропагують ксенофобію та схиляють дітей до служби в російській армії. На зібраннях неповнолітніх вчать поводитися зі зброєю, рити окопи, допитувати та шпигувати.
"Росія використовує всі ці методи, як і на своїх неповнолітніх громадянах. З тією ремаркою, що залучання українських дітей до лав своїх мілітарних угропувань – це воєнний злочин",- каже Gazeta.ua психолог Лариса Волошина.
Мілітаризація дітей є порушенням статей 51 та 51- ї Женевської конвенції. Згідно з норм міжнародного права держава-окупант не має права змінювати громадянство неповнолітніх, вносити їх до списків своїх організацій та призивати жителів окупованих територій в свою армію.
Експерт пояснює, що діти вибудовуючи модель поведінки і комунікації керуються думкою дорослих, а окупанти змінюють їх систему цінностей.
"Ці діти є жертвами війни. Дитяча психіка пластична і дуже вразлива до пропаганди. Найжахливіше те, що дітям це подобається. Подібне викривлення моралі відгукнеться їм, коли вони подорослішають. В більшості випадків, коли маніпулятор зникає, жертва приходить до тями. Однак слід залишиться. В 2014-му році Стокгольмський університет провів дослідження, щодо залишків антиєврейської пропаганди серед німців. Досліджували несвідомі установки і тези, серед людей, що пройшли денацифікацію і отямилися. Перевіряли серед тих, хто на момент 2-ї світової війни був дитиною. Виявилося, що попри те, що до нацизму вони відчувають огиду, то несвідомо вони залишаються носіями таких речей. Непогану ілюстрацію казав онук коменданта концентраційного табору Освенцим. Його батько все життя носив на руці перстень, який був з золота, створеного з зубних коронок. Подібне ми можемо спостерігати і на наших громадянах, які досі шанують радянський союз саме завдяки таким парамілітарним збіговиськам типу піонерських лагерів та комсомолу", - каже Волошина.
РФ використовує українських дітей для своїх цілей з 2008 року, коли почала заохочувати їх вступ ряди партії "Русское единство", головою якої був Сергій Аксьонов. Вони проводили збори, мілітаристські гри, діти ходили в уніформі. Гроші на мілітаризацію йшли з Москви. Для дітей це була всього лише гра. А в 2014-му цих дітей використовували для імітації народного повстання в Криму. На момент окупації Криму в зграях була переважно молодь , за якою стежили куратори з Росії, козаки і російські військові. А то були діти 14-16 років. Росіяни використовували їх як живий щит. І наші правозахисники це доводять.
Діти, які брали участь у військових навчаннях мають заново соціалізуватися, каже Gazeta.uaТетяна Андронова, магістр спеціальності "Дошкільна освіта" педагогічного інституту імені Бориса Грфнченка.
- Такі діти швидко подорослішали. В них відібрали дитинство. Що я вважаю обов'язковим – це бесіда з дитини із психологом. Професіонал побачить в якому стані знаходиться психіка, зможе виявити прикриту агресію. В містах мають бути такі центри для людей, що приїхали з окупованих територій. З такими дітьми треба працювати за допомогою арт-терапії, вони повинні займатися мирними видами спорту.
Коментарі