Старшина міліції 26-річний Руслан Возний, який торік 25 грудня під час затримання грабіжників банку отримав три вогнепальні поранення, пройшов військово-лікарняну комісію. Медики дозволили йому працювати. Однак служба має бути із меншим фізичним навантаження. Із Русланом ми зустрічаємося в райуправлінні Подільської міліції на вул. Хорива, 20. Він трохи накульгує на праву ногу. Розказує, що всі події того дня пам"ятає добре, бо знепритомнів лише на операційному столі.
— Усе було як завжди. Прийшов на чергування, нам видали зброю і провели інструктаж. Ми з напарником 22-річним Іваном Морозом патрулювали вулиці Костянтинівську, Межигірську, Спаську, Хорива, Верхній вал та Контрактову площу. Біля Гостинного двору помітили двох чоловіків, схожих за прикметами на осіб, підозрюваних у грабунку банків, — згадує Возний.
Вони показали документи, жодних підозр не викликали.
— Раптом мій напарник б"є мене у груди і кричить: "Руслан, у нього автомат!". Я повертаю голову й бачу, як чоловік пересмикнув затвор і направляє на мене зброю, — веде далі. — Пролунав постріл, куля пройшла над головою. Він закричав: "Мусора, ложись, а то я вас всех тут перестреляю". Я витягнув пістолет із кобури, але стріляти нам не можна, на площі було багато людей.
Після пострілу злочинець побіг у бік кафе "Корсар". Міліціонери — за ним. Із-за кафе ще раз вистрілив у Руслана і знову не влучив. Потім перебіг скверик біля пам"ятника Сковороді, зробив ще один постріл мимо.
— Між станцією метро Контрактова площа та сквером, де стоять кіоски, він тричі вистрілив. Ці три кулі попали мені в праве стегно, всі пройшли навиліт. Я ще намагався піднятись, але біль був пекельний. Чув, як перехожі викликають "швидку". Потім хтось із продавців виніс картонну коробку, мене поклали на неї. Вона відразу просочилася кров"ю. Одна жіночка мені на груди поклала іконку, я досі тримаю її у піджаку. Приїхали лікарі, вкололи знеболювальне й відвезли в лікарню швидкої допомоги. По дорозі я зателефонував своїй дівчині, сказав, що мене підстрелили, — розказує Руслан.
У лікарні пораненому зробили рентген. Виявили перебиту артерію й контузію сухожилля. Відразу відправили до хірургів. Після майже 6-годинної операції у правоохоронця на добу відмовили нирки. У той час він був непритомний.
— Пам"ятаю, перед операцією лежу на столі, дивлюся на ногу, а вона чорна, як земля. Перші слова, коли отямився: дайте води! У палаті був мій командир роти. Він приніс три півторалітрові пляшки. Одну я випив залпом, — старшина знімає і знову одягає на палець печатку.
У лікарні швидкої допомоги Руслан перебував майже два тижні. За ним доглядала мати Валентина Миколаївна, 45 років. Міліціонера перевели до госпіталю ГУ МВС у Києві на вул. Мануїльського. Там чоловік лікувався до 21 березня. Він і нині на лікарняному. Каже, що треба робити ще одну операцію, бо погано працює стопа.
— У лікарні заступник міністра Олександр Савченко вручив мені знак "За відзнаку у службі другого ступеня" та премію 2125 гривень. А начальник столичної міліції генерал-лейтенант Віталій Ярема — грошову допомогу п"ять тисяч. Мама в нього попросила, щоб він допоміг із квартирою. Генерал обіцяв. Сказав: коли почну ходити, щоб ми прийшли до нього. А ще Спілка недержавних охоронних фірм, які пильнують банки, вручила 15 тисяч гривень. За лікування я не заплатив жодної копійки, — говорить Руслан.
У середині квітня Возні пішли на прийом до Віталія Яреми. У четвертому кварталі наступного року Руслан має отримати однокімнатну квартиру на розі бульв. Перова та вул. Аліше-Навої. Він родом із села Демидів Вишгородського району Київської області.
Грабіжників затримали. Одного — того самого вечора на мосту Патона. Другого — за чотири дні в Черкасах під час нальоту на "Приватбанк". Нападниками виявилися однокласники 25-річні черкащани Андрій Темченко та Артур Бакшалієв.
6 
7644
Коментарі