У середу з друзями купуємо кросівки на секонд-хенді біля станції метро "Героїв Дніпра". Поміж поношених і стоптаних по 30 і 50 гривень знаходимо нові фірмові, по сотні за пару. Поруч на двох розкладачках продає одяг "від 1 до 5 гривень" молодий турок. Усіх закликає на розпродаж. При цьому тримає мобілку біля вуха:
Света, привет. Приезжай вечером, на день рождения. Собираю всех своих барышень за пять лет, что я в Киеве. Гуляем до утра, в ресторане, - говорить і загортає в пакети продане. Ховає дрібні гроші до гаманця на поясі.
Літня жінка запитує продавця, чи може купити три речі за 2 гривні, або шість - на п'ятірку. Той не дозволяє. "По рублю, по рублю - торговаться не люблю", - приспівує при цьому.
Собираю всех своих барышень за пять лет, что я в Киеве
- Ну я ж кажу: чоловіків не буде. Хіба брат приїде, допоможе, а то сам не справлюсь. Як це - в тебе немає грошей на маршрутку? - дивується у слухавку.
Складає й подає старшій киянці куплені нею розтягнуту футболку, спідницю та нічну сорочку. За кожну річ вона заплатила по гривні.
Я на роботі, - паралельно пояснює продавець Світлані. - Взяли нову точку біля якогось Хіроєва Упра. Ага, точно, Героїв Дніпра. Та яка різниця, де. Головне - гроші капають. Так що до вечора. Буде справжнє свято.
Повз ряди ношеного мотлоху йдемо до виходу. А на територію секонд-хенду заходить пом'ята життям пара під 50. Він веде її під руку, пропускає до входу першою. Очі жінки бігають по рядах зі строкатим імпортним вживаним товаром.
- Бачиш, мила, - озираючись довкола, шепоче чоловік їй на вухо, - сьогодні в тебе справжнє свято. Нарешті бригадир із нами розрахувався. Гроші з'явилися, то вибирай собі, що хочеш.
2 
1
Коментарі
3