Інший Боярський

– Ой, я люблю індійські кіна, – каже бабуся-сусідка.

Біля афіші сільського клубу розпитує мене, що сьогодні показуватимуть. Кажу: про індіанців. Саме так я 10-річним сприймав комедію Алли Сурікової "Человек с бульвара Капуцинов". Я завів спеціальний зошит, де писав про кіно. "Человек" стояв на першому щаблі хіт-параду. А хрестики поряд свідчили, що на літніх канікулах дивитимуся його удев'яте.

– Ті твої ковбої на руських похожі. Весь день нічого не роблять, тільки пиячать, – каже після сеансу сусідка.

З часом стрілянина на тлі техасько-кримських краєвидів відійшла для мене на другий план. Защемило від розуміння, що то була остання роль ­Андрія Миронова. Він зіграв романтичного кіномеханіка, який приїхав на Дикий Захід із мрією змінити світ на краще. Згодом я зрозумів, що головна мораль: нерозвинутим суспільством легко маніпулювати за допомогою екрана.

Рік тому обговорювали з друзями наші дитячі кіносмаки. На запитання про улюблену роль Боярського відповідаю: Чорний Джек.

– Запомните, джентльмены, эту страну погубит коррупция, – цитує Андрій його у "Человеке с бульвара Капуцинов".

Каже, що його кохана не бачила "Человека". Боярський зіграв найманого вбивцю, якому замовили героя Миронова. Власник салону і священик хотіли, щоб з екрана лилося менше добра. Вони звикли мати справу з п'яною і слухняною клієнтурою.

Два дні тому зустрічаю Андрія. Питаю, чи показав коханій наш улюблений фільм.

– Передумав. І сам його більше не дивитимуся.

Пояснює, що на Обухівській трасі під Києвом побачив білборд із фото російських артистів і написом: "Спасибо, что поддержали войну в Украине!" Серед портретів – і Михайло Боярський. Цією дорогою Андрій часто їздив на рибалку до товариша, який загинув у лютому на Майдані.

×