10 вересня 1859 року в українських школах і виданнях Галичини губернатор Аґенор Ґолухівський наказав використовувати латинку, розроблену чеським філологом Йосипом Їречеком.
Їречек запропонував українську латинську абетку на основі чеського правопису. Він вважав, що кирилиця підходить лише для церковнослов'янської. Вказував на досвід переходу на латинку чехів, хорватів, словенців та поляків.
Проти переходу на латинку в Галичині виступали як москвофіли, так і народовці. Мовознавець Йосип Лозинський та греко-католицький митрополит Львова Спиридон Литвинович вважали перехід політичним та голосували проти нього. Протести підтримали славісти Франц Міклошич та тесть Їречека Павел Шафарик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці висунули мовні вимоги Росії
Вони пропонували реформувати кирилицю за зразком сербського мовознавця Вука Караджича. Він впровадив фонетичну писемність - як чуємо, так і пишемо. Згодом для української мови стали використовувати фонетичний правопис. Він зберігся донині.
Суперечки щодо писемності на Галичині називали азбучними війнами. 1859 року відбувся їхній другий спалах. Міністерська комісія 1861 року відхилила проєкт Їречека.
Польський уряд заборонив використання української мови у державних і самоуправних установах Галичини 31 липня 1924 року. Розпорядження стосувалось адміністративних органів, судів, місцевого самоврядування і навчальних закладів.
3 
1
Коментарі