Українські комуністи діяли разом з "регіоналами", коли протискали скандальний "мовний" закон Колісниченка-Ківалова. А після того нардеп Олександр Голуб запропонував розширити дію цього закону. Лідер КПУ Петро Симоненко неодноразово виступав за надання російській мові статусу другої державної.
А між тим нинішнім комуністам варто нагадати, що говорив про статус української мови в Україні їхній вождь і учитель Володимир Ленін. Ще до революції він відстоював право націй на самовизначення і розвиток своєї культури.
Наприклад, у знаменитій статті "Про право націй на самовизначення" Ленін писав: "...Почему же Россия не может попробовать "укрепить" связь украинцев с Россией... предоставлением украинцам свободы родного языка, самоуправления, автономного сейма и т.п.?"
"Мы, националы большой нации, оказываемся виноватыми в бесконечном количестве насилия, и даже больше того - незаметно для себя совершаем бесконечное количество насилий и оскорблений, - стоит только припомнить мои волжские воспоминания о том, как у нас третируют инородцев", - В.Ленин.
Після революції він ще послідовніше відстоював це право. Класикою стали роздуми вождя з національного питанні у його останніх роботах.
"Я уже писал в своих произведениях по национальному вопросу, что никуда не годится абстрактная постановка вопроса о национализме вообще. Необходимо отличать национализм нации угнетающей и национализм нации угнетенной, национализм большой нации и национализм нации маленькой. По отношению ко второму национализму почти всегда в исторической практике мы, националы большой нации, оказываемся виноватыми в бесконечном количестве насилия, и даже больше того — незаметно для себя совершаем бесконечное количество насилий и оскорблений, — стоит только припомнить мои волжские воспоминания о том, как у нас третируют инородцев, как поляка не называют иначе, как "полячишкой", как татарина не высмеивают иначе, как "князь", украинца иначе, как "хохол", грузина и других кавказских инородцев, — как "капказский человек".
Готуючись до І Всеросійського з'їзду працівників освіти і соціалістичної культури у червні 1919 року, Ленін занотував: "Ввиду того, что украинская культура (язык, школа и т. ) в течение веков подавлялась царизмом и эксплуататорскими классами России, ЦК РКП вменяет в обязанность всем членам партии всеми средствами содействовать устранению всех препятствий к свободному развитию украинского языка и культуры".
Цю думку він пізніше розвинув іншою тезою про те, що українська мова має стати в Україні "средством коммунистического воспитания масс".
Сталін побачив реальну загрозу в українізації України. Адже при цьому зростала національна самосвідомість українців. І це рано чи пізно привело б до відділення від Росії та створення незалежної національної держави.
До речі, спочатку більшовики реально виконували мовні заповіти Ілліча. Першочерговим заходом в проведенні українізації в УСРР стало широке впровадження української мови, в першу чергу, в діяльність партійного і державного апарату. Необхідність цього була очевидною: у 1922 році на одного члена Компартії України, що регулярно користувався українською мовою, доводилося сім російськомовних. У держапараті це співвідношення було один до трьох. У серпні 1923 року з метою ліквідовувати цю невідповідність була видана інструкція, що зобов'язала партійних і державних службовців відвідувати спеціально створені курси української мови. Неуспішним на цих курсах загрожувало звільнення. У 1925 році чиновники були зобов'язані перевести діловодство у всіх державних установах на українську мову. А 1927 року генеральний секретар ЦК КП(б)У Лазар Каганович заявив, що на українську мову перейде все партійне діловодство. Попри помітну відсутність ентузіазму серед чисельних російськомовних чиновників у партії і державному апараті, нова політика дала вражаючі результати. Якщо в 1922 році україномовних було лише 20% державного діловодства, то до 1927 року ця цифра виросла до 70.
На жаль, потім Сталін побачив реальну загрозу в українізації України. Адже при цьому зростала національна самосвідомість українців. І це рано чи пізно привело б до відділення від Росії та створення незалежної національної держави. У плани більшовиків таке не входило. Тому милість тирана змінилася гнівом: українізацію припинили, почалися репресії української інтелігенції. Ленінські ідеї з національного питання були поховані на багато десятиліть.
3 
1
Коментарі
23