Добирався до друзів у румунські Яси. Перед тим в Україні робили семінар у Зарваниці з німцем Норбертом Нойгаузом. Він приїхав власним авто, щоб прочитати лекції про християнську демократію та місцеве самоврядування. Пропонує мені:
– Завезу до Сучави. А далі до Яс простіше дістатись.
Вирушаємо пообіді. Двічі до кордону зупиняють даїшники. Коли чують від мене українську, махають жезлом: "Щасливої дороги!" Оплачую Норбертові бензин у гривнях, а він повертає за курсом у румунських леях. За проїзд грошей не бере.
Митниці перетинаємо швидко. І злегка по дев'ятій вечора вже в Сучаві. Норберт каже, що рухатиметься далі на південь, до містечка Тирґу-Фрумос, а тоді звертає на Семигород. Міркую: від Сучави до Яс – 150 кілометрів, а від Тирґу-Фрумоса – 50. І кажу:
– Краще їдемо далі!
До Тирґу-Фрумоса приїжджаємо по першій. Малесеньке місто, світло лише в центрі. Прошу Норберта висадити мене й іду до таксівок. Питаю, як добратись до залізничного вокзалу.
– Чекай до ранку, – радить один із таксистів.
Безкоштовно, не переживай
Вокзал, виявляється, за 2 кілометри від центру. Брати таксі не наважуюсь, бо маю 15 леїв – якраз на поїзд. Стаю віддалік біля дороги, намагаюсь зупинити авто на Яси. Машин нема. Хвилин за 10 під'їждає той-таки таксист. Пропонує завезти до вокзалу.
– Безкоштовно, не переживай, – усміхається.
Вокзал – невеличкий полустанок, наглухо зачинений. Сідаю біля колії. Бігають пси. З жахом згадую, що закінчились цигарки. А перший потяг на Ясси – о пів на сьому ранку.
Метрів за 200 – сторожка. Виходить охоронець вокзалу, закурює. Підходжу, прошу й собі. Дає дві цигарки. Каже:
– Чого тут сидіти? Відчиню вокзал, виспишся. Кури собі всередині.
Як купував квиток уранці, не пам'ятаю. Остаточно прокинувся лише в Ясах. Мабуть, ніколи так добре не спав.
2 
1
Коментарі
3