Довгими зимовими вечорами бабуся пряла. У її руках веретено було як живе. Навколо нього рухається Всесвіт — уявляв я, лежачи на печі.
Сільські жінки й молодиці у старій Україні-Русі трудилися в полі та на городі, народжували дітей, розмальовували хати, комини, печі, вишивали, пряли, робили писанки, ткали килими. Довго зберігали природну вроду й легкість у рухах. А з роками Наталка Полтавка перетворювалася на Одарку, яка могла й відгамселити свого Карася.
Саме українські селянки найбільше опиралися колективізації та розкуркулюванню 1920-1930-х. Масові виступи проти влади часто-густо проходили у формі "жіночих бунтів" та "жіночих волинок". Грабували ґуральні, де зерно лежало просто неба і псувалося, колгоспні клуні й пекарні. Бо пайки були мізерними, а за "колоски" — садили. Ще тяжче було після війни — майже все доводилося робити за чоловіків. У радянському суспільстві селянка перетворилася на державну рабиню. Її садили за кермо трактора і штурвал літака, ставили за токарний верстат, навчали стріляти та вбивати.
Сільських жінок понад чверть населення земної кулі
Нині в Україні сільських жінок близько 8 млн. Вони, за офіційними даними, виробляють понад половину харчових продуктів, споживаних у країні. При тім сільські дівчата й молодиці встигають мотнутися по закордонах. Бо мусять. 20% сільського населення України — постійні нелегальні мігранти, 73% потерпілих від торгівлі людьми — сільські жінки.
Ідея відзначати 15 жовтня Всесвітній день сільських жінок виникла на Жіночій конференції ООН у Пекіні 1995 року — "задля підтримки сільських жінок, громадського визнання їхньої суспільної ролі". Адже їх — понад чверть населення земної кулі.
13 
1
Коментарі