"Варвара празнік варавітий, єго празнавать трєба, шоб не вваравав у тєбє хтось да шо-нєбудь. Напримєр, лисиця шоб курей не варавала, — каже 69-річна Любов Коваленко із села Смяч Щорсівського району на Чернігівщині. — Дак нічого й не роблять у цей дєнь: не шиють, не вішивають, не стірають, мужикі дров не рубають. Празнують, бо як не будеш, то так зробіца тобі, шо і не учуєш з якога боку.
На Варвару вареники всєгда робили, хоть і крєпка бєдно жилі. І зараз ліплять вареники пуд цей день. У нас роблять вареники на сироватці або на перекваші — по-вашому на кислом молокє. В піст на воді робили прісне тісто. Солі туда, соди дабавляють. Начиняють вареники грушамі сухімі. Їх кип'ятком розпарить нада, хвостікі й носікі викинуть, на машинку змолоти й змішати з рисовою або пшеничною кашею. А ще їх начиняють грибами з картоплею, пшоняною або гречаною кашею. Варять у кипячій воді або в печі випікають".
Запечені в печі на соломі вареники називають сущики. Їх запікали й до золотистої хрумкої скоринки. В один клали монету. Тому, кому цей сущик дістанеться, протягом року буде щастити й вестимуться гроші.
— На Варвару обов'язково, щоб були вареники на столі, — стверджує й 62-річна Валентина Вівчаренко із села Галєво Чорнухинського району на Полтавщині. — Тісто таке учиняємо, як на пироги. Ліпимо їх здоровими, як колгоспний вареник. Начинка пісна, бо на Варвари припадає якраз половина різдвяного посту. Начиняєм капустою, картошкою, маком, ягодами з кампоту.
Вареники в Україні також готували з житнього, пшеничного, гречаного борошна, а в карпатських селах — з ячмінного й вівсяного.
— Колись дівчата збиралися на вечорниці на Варвару, ліпили кожна собі вареника, кидали в кип'яток і дивилися: чий вареник уперед спливе, та наперед заміж піде, — розповідає Валентина Вівчаренко. — А ще кожна позначать свій вареник, складуть да макітри й пригощають хлопців. Ото хто мого вареника вхопив, той буде вже мені й пара. Шоб над хлопцями посміятися, дівки начиняли вареники то буряком, то морквою, а то й перцем.
Про поліського вареника-"бугая" розповідала 1999-го тоді 61-річна Софія Ющенко, переселенка із чорнобильського села Стечанка:
— У нас кожна дівчина для свого хлопця ліпила отакенного здорового вареника, десь сантиметрів 25. Йому робілі таку морду, рожкі із тєста, і хвостіка такого з тєста тоже робілі. І так уже наложують у варенік той квасолі, гороху, а тоді ложать для жарту солі чи клочча. А которий хлопець уже возьме та укусить, то вже смєху було!
За язичницьких часів вареники наділяли магічною здатністю сприяти росту й розмноженню всього живого. Їх варили в той день, коли народжувалося теля або ягня — щоб були пухкими, як вареники. Із маком і родзинками носили на відвідини до жінки-породіллі. Бажали:
— Щоб була така повна, як цей вареник. Щоб народжувала дітей, як тут родзинок.
Від Варвари до Різдва треба віддавати борги
Варварин день відкриває цикл останніх у році свят.
— Счетаєтса, шо сьогоднє, 17-го, — Варки, а назавтра, 18-го, — Савки, дак вани мати й батька святому Миколаю, який буде 19 грудня, — каже 69-річна Любов Коваленко із села Смяч Щорсівського району на Чернігівщині. — От вон і каже: "Не так празнуйтє менє, як моїх матку й батька". А Ганни — 22 числа — це вже буде пуслєдній празник у сім гаду.
Ніч на 22 грудня — найдовша в році. На Ганни припадає зимовий сонцеворот: дні поступово стають довшими, а ночі — коротшими.
— До Варваров же дєнь умєншаєтса, а ночі довшають, — додає подруга Любові Коваленко 74-річна Ганна Стародубець. — А пуслє Варваров три даби на мєсті пастоїть, а тади дєнь дабавляєтса на горобиний скік або ще кажуть на макове зерня. Ну дак і примавляють: "Варвара ночі вваравала, Сава дня дабавіл, а Мікола їх гвоздьом пригвоздів".
Від Варвари до Різдва не треба братися за нову роботу, а краще закінчувати стару й віддавати борги. А ще вірили, що хто заспить на Варвари, буде цілий рік сонливим.
Під день великомучениці Варвари ввечері зрізали гілочку з вишні, ставили в воду й задумували бажання. Якщо вона до Нового року зацвіте — бажане збудеться, якщо ж засохне — ні.
4 
35413
Коментарі