15 червня, понеділок — початок Петрівського посту, який триватиме до 12 липня — свята Петра й Павла. "Петрівка — голодівка": піст нестрогий, можна вживати рибу, проте ще обмаль овочів і фруктів. Справляли Розигри: із піснями проводили русалок із річок і озер до лісу або на кладовище. Замаяні в зелень, обходили цвинтар процесією-хороводом. Вірили, що в цей момент небіжчики все чують і з ними можна говорити. Дорогою з кладовища хлопці обливали процесію водою — щоб ішли дощі.
16 червня, вівторок — мученика Лукиліана, розіп"ятого на хресті за християнську віру (ІІІ ст.). "На Лук"яна, наперед Митрофана, не лягай спати рано, а дивись, звідки вітер" — слідкують за погодою: південний вітер — на врожай ярових, північно-західний — на мокре літо, східний — очікуються хвороби, епідемії. Гроза цього дня — на поганий сінокіс, дощ — восени буде багато грибів. На Луку починають полоти картоплю, моркву, просо, льон.
17 червня, середа — святителя Митрофана, першого Патріарха Константинопольського (ІV cт.). На Митрофана добре удобрювати поля й грядки. Розпочинається сінокіс.
18 червня, четвер — перенесення мощей святого мученика, великого князя Київського та Чернігівського Ігоря Ольговича (ХІІ ст.). На київському престолі княжив 12 днів. Кияни на вічі постановили вбити його, тіло кинули на Подолі. Біля мощей князя творилися чуда. 1150 року мощі перенесли до Чернігова. Вшановують Ігоревську ікону Божої Матері, яка належала князеві.
19 червня, п"ятниця — преподобного Іларіона Нового, ігумена Далматського монастиря (ІХ ст.). У часи іконоборства зазнав катувань і гонінь, але до кінця життя залишався вірним ушануванню ікон. Дев"ятуха — дев"ята п"ятниця після Великодня: святять колодязі, щоб ішли дощі, не висохнув урожай.
20 червня, субота — мученика Феодота (Богдана) Анкірського (ІІІ–ІV cт.). Зцілював хворих руками, допомагав бідним і ув"язненим християнам. За поховання тіл потоплених у морі семи мучениць Феодотові язичники мечем відтяли голову. На Федота "зоря зорі руку подає": настає період найкоротших ночей.
21 червня, неділя — перенесенням із Гераклеї до Євхаїту (нині Туреччина) мощей великомученика Феодора Стратілата, римського воєводи-християнина (ІV cт.), Святий Феодор розбив золоті та срібні статуї язичницьких богів на шматки й роздав їх бідним. За це після катувань прийняв мученицьку смерть від меча. До Федора-колодязника звертаються з проханням допомогти вибирати місце для криниці.
6 
1
Коментарі