"Зробили таку східцю нижче - і косили зі зброї" - сьогодні День пам'яті жертв Бабиного Яру

29 вересня 1941 році – в урочищі Бабин Яр німецькі нацисти та українські колабораціонисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Трагедія стала всесвітнім символом Голокосту.

26 вересня окупаційна влада влаштувала нараду, розглянувши заходи з "остаточного вирішення". Визначили місце знищення євреїв – Бабин Яр. Його території вистачить для десятків тисяч трупів, адже має довжину 2,5 кілометрів при глибині до 50 метрів.

Врахували наявність залізничної станції Київ-Лук'янівка неподалік яру – на розі сучасних вулиць Дегтярівської та Якіра. Отже, можна вдавати, ніби євреїв збиратимуть для перевезення в безпечні місця.

На тій нараді призначили розстрільну команду, окреслили район, який оточить поліція, і визначили кількість киян для сортування речей, грошей, коштовностей, вилучених у жертв перед смертю.

Тоді, напередодні в Києві з'явилися оголошення. Там було вказано, що мешканцям міста -євреям з'явитися зранку 29 вересня на перехресті вулиць Мельникова та Дегтярівської. "Хто не з'явиться - буде розстріляний", стверджувалося в об'яві. Однак коли київські євреї прибували на місце, їх роздягали, жорстоко били і гнали до місця розстрілу.

За перші два дні в Бабиному Яру загинуло понад 30 тисяч людей. За оцінками істориків, за два роки там було вбито понад 150 тисяч людей - євреїв, ромів, українських націоналістів, комуністів та інших.

 

Інших, кого не встигли знищити, запхали на ніч до гаражів танкоремонтного господарства по вулиці Лагерній. Наступного дня їх вбили в Бабиному Яру.

Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. На початку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир. Виявлених євреїв звозили до гаражів. Потім вантажівками доправляли до Бабиного Яру і вбивали.

"Дорослі туди йти боялися, а діти бігали. Наша мама до війни працювала у їдальні для командування, помічником кухаря. Ми туди часто ходили, нам давали харчі. Коли почалася війна - там були літні військові табори трьох дивізій. У цій їдальні було горище. І ми з дітьми туди залізли - нас було п'ятеро. А віконце на горищі ділилося на чотири фрагменти - і ми сварилися між собою, аби подивитися. В той час ішли розстріли...", - каже очевидець подій Іоанна Євгеньєва.

Жінка пригадує, що місцем, куди вели людей на розстріл, тоді було невелике поле, посеред якого вода вимила яр - приблизно 70 метрів завдовжки і до 5-ти метрів завглибшки. У той час на полі ще росли шовковиці, за якими згодом лежали двометрові гори одягу.

"І ось в цьому яру їх спиняли - там зробили таку східцю нижче - і косили зі зброї. І ми за цим всім спостерігали - це було жахливо. Що нас вразило - людей роздягали мало не наголо", - продовжувала очевидиця трагедії.

 

Розстріли в Бабиному Яру тривали до звільнення міста від окупантів. Загальне число жертв різниться. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі спеціальна державна комісія для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва дала оцінку - приблизно 100 тисяч загиблих.

Ті події спершу замовчували і приховували, згодом про них було сказано багато. Але навряд хтось розповість про них більше, ніж люди, яким довелося бачити все на власні очі.

Радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру, і лише після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби та Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше було встановлено перший пам'ятник жертвам.

У Бабиному Яру та поблизу нього встановлено 25 пам'ятників.

 

1 березня 2007 року на території Бабиного Яру Кабінетом Міністрів України було створено Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це справа всього мого життя" - Лозниця зніме фільм про масові розстріли у Бабиному Яру

×