Митрополита Української Автокефальної Православної Церкви 73-річного Василя Липківського розстріляли 27 листопада 1937-го. Вирок виконала трійка чекістів при Київському управлінні НКВС.
На перших етапах існування УАПЦ "войовничі атеїсти" більшовики не перешкоджали її діяльності. Вбачали у ній силу, здатну підірвати вплив Російської православної церкви. Але розвиток української церкви викликав занепокоєння. Активні гоніння розпочалися ще у 1925 році, а вже в жовтні 1927-го під тиском озброєнних більшовиків Другий Всеукраїнський церковний собор позбавив Липківського звання митрополита.
У 1930-му на справі "Спілки визволення України" провели думку, що УАПЦ є "однією з ланок антирадянського підпілля, пов'язаного з буржуазно-націоналістичними емігрантськими колами", що прагнула повалити радянську владу. Церкву було розгромлено.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єпископи відмовились від об'єднання церков
Про покинутого усіма митрополита чекісти згадали в часи Великого сталінського терору. Звинуватили у сепаратизмі та "антирадянській агітації в особливо великих масштабах".
Точне місце поховання митрополита досі невідоме. Тоді тіла українців вивозили до Биківнянського лісу.
Василь Липківський народився 20 березня 1864 року в селі Попудня, Липовецького повіту - тепер Черкаської області в сім'ї священика.
Навчався у Київській духовній академії. Отримав ступінь кандидата богослов'я. 1891 отримав сан священика та став настоятелем в Липовецькому міському соборі. 1905 його усунули з роботи, звинувативши в українофільстві та ліберальних поглядах. З початком Української революції 1917 він став боротися за утвердження Української Автокефальної Православної Церкви. 23 жовтня 1921 року його обрали на посаду митрополита Київського та всієї України.
1929 радянська влада оголосила УАПЦ "однією з ланок антирадянського підпілля" і розпустила її.
4 
1
Коментарі