Закрили недільні школи

Недільні школи в Україні закрили царським указом 24 червня 1862 року. Причиною стало поширення "шкідливих учень, обурливих ідей і безвір'я".

Такі школи були нетрадиційними закладами позашкільної освіти. Відкривалися на добровільні пожертви, а навчання велося безкоштовно у вихідні та святкові дні. Слухачами ставали дорослі - селяни і робітники, які не мали змоги навчатися через щоденну працю. Окрім професійних учителів, викладання здійснювали і студенти-добровольці.

Спочатку влада запевняла у прихильності до існування таких шкіл, однак попереджала про необхідність нагляду за ними на предмет благонадійності. Викладачі мали навчати людей Закону Божого, арифметики, письма, російської грамоти і малювання, але не займатися культурним чи політичним просвітництвом. Натомість до діяльності шкіл долучилися українофіли, які розуміли важливість цих тем та виходили за межі усталених програм - викладали рідну мову, оповідали історію, літературу та досягнення народу. Пантелеймон Куліш уклав для недільних шкіл "Граматику", а Тарас Шевченко написав "Буквар південноруський" з народними думами і прислів'ями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український буквар видали в Росії

Така "небезпечна" діяльність і стала приводом для репресій щодо шкіл. Спочатку влада видала циркуляр про обмеження їхніх прав. Викладачі мали дотримуватися чіткої програми та користуватися виключно схваленими міністерством народної освіти підручниками, які передбачали подальше зросійщення українців і виховання слухняних імперії громадян. Недотримання цих розпоряджень і змусило владу закрити всі недільні школи. Було порушено слідство про занадто ліберальний "недільний рух".

Деякі з недільних шкіл продовжували діяльність нелегально. Працювати їм дозволили за 2 роки, але поставили під суворіший контроль.

×