
11 жовтня 1859 року в Києві на Подолі на розі Костянтинівської та Хоревої вулиць 9/16 у приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища відкрито першу недільну школу. Вони швидко стали популярними. Подібні заклади відкривалися для в'язнів і для солдатів у саперних бригадах.
В школі на Подолі навчалося більше 100 учнів віком від 7 до 30 років. Це були люди різних професій – кравці, шевці, столяри, маляри, токарі, а також особи без професії. Заняття проводились у недільні та святкові дні. Вчителями в основному були студенти Київського університету, письменники та громадські діячі – Михайло Старицький, Михайло Драгоманов, Анатолій Свидницький, Каленик Шейковський, Веніамін Португалов, пише сайт pirogov.com.ua.
"Високоосвічені, оживлені найкращими ідеями свого часу. Вони внесли всі свої великі духовні засоби, свій запал і енергію в діло розвитку українського народу. Майже всі вони працювали в недільних школах", – писав Іван Франко.
Протягом року в Києві відкрилося 7 недільних шкіл. При Другій жіночій гімназії організована перша жіноча недільна школа. За прикладом Києва одна за одною недільні школи почали працювати в губернських і повітових містах – Ніжині, Харкові, Полтаві, Чернігові, на Волині та Поділлі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Уже в першому класі мене навчили розуміти, що "все мы — русские"
Недільні школи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. поширювали знання та підвищували освітньо-культурний рівень населення – дітей і дорослих. Формували навички самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.
Велику роль у процесі підготовки до відкриття та заснування перших недільних шкіл в Україні відіграли поет Тарас Шевченко, попечитель Київського учбового округу Микола Пирогов, професор російської історії Платон Павлов, викладач Київського університету імені Св. Володимира Павло Ромер, штатний наглядач Києво-Подільського повітового дворянського училища Іван Слєпушкін, громадівці: Олександр Стронін, Олександр Кониський, Віктор Лобода, Віктор Щелкан.
Середню освіту у Російській імперії отримували у гімназіях. Їх програми відповідали пануючій концепції "единой неделимой России". Все інше вилучали.
Українську мову називали "малороссийским наречием" і не вживали. За цим стежив викладацький персонал. Міністерство прописує заборони у циркулярах, які поширюють попечителі навчальних округів.
Коментарі