За повість про в'язня російському письменникові дали літературну премію

18 листопада 1962 року журнал "Новый мир" публікує повість "Один день Ивана Денисовича" Олександра Солженіцина. Первинна авторська назва — "Щ-854", ця повість принесла йому світову популярність.

В повісті йдеться про один день з життя радянського ув'язненого, російського селянина і солдата-фронтовика Івана Денисовича Шухова — "середньої, нічим не примітної людини". Лейтмотивом твору є буденність позбавлення свободи в Росії і смиренність, з якою російський ув'язнений, колишній солдат, сприймає свою рабську долю: монотонний розклад; монотонна, без надзвичайних страждань, робота; монотонні, доведені до автоматизму операції — табірне життя майже нічим не відрізняється від життя на волі. Публікація з'явилась за сприяння головного редактора журналу Олександра Твардовського і стала літературним вибухом в радянській літературі та політичному житті СРСР. Рішення про публікацію приймалось на Політбюро КПРС у жовтні 1962 року під особистим тиском Микити Хрущова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер автор "Архіпелагу ГУЛАГ"

Олександр Солженіцин, за освітою вчитель математики, на війні капітан-артилерист, в лютому 1945 року був заарештований в Східній Пруссії органами СМЕРШу і відправлений на заслання в табори. Задум "Одного дня Івана Денисовича" народився в таборі взимку 1950-1951 років і був втілений в Рязані. Там автор в червні 1957 року оселився після повернення із заслання і працював шкільним вчителем. Солженіцин почав писати 18 травня і закінчив 30 червня 1959 року. Головним героєм Солженіцин зробив російського селянина, солдата і зека Івана Денисовича Шухова.

Після публікації на квартирі одного з друзів письменника знаходять його рукописи віршів, оповідання. Солженіцина забороняють друкувати в Радянському Союзі, виганяють зі Спілки письменників. 1970-го Солженіцин отримує Нобелівську премію в галузі літератури. Однак отримати її до Швеції його не випускають. Солженіцина арештовують, звинувачують у державній зраді, позбавляють радянського громадянства і разом із другою дружиною Наталею Свєтловою депортують до Швейцарії. За два роки родина оселяється в містечку Кавендіш американського штату Вермонт. 1994-го Солженіцини повернулися до Москви. 3 серпня 2008 року в підмосковному районі Троїце-Ликово від гострої серцевої недостатності помер у віці 89 років.

×