Затишну бухту Балаклави здавна облюбували розбійники-таври.
Археологічні дані свідчать, що освоєння прибережних вод Кримського півострова почалося ще з часів неоліту. У новокам'яне століття жителі гористого берега додумалися до плотів і примітивних човнів. Але з часом мореплавство удосконалювалося - з'явилися так звані камари.
Ці судна - прообраз ладдів русів і козачих "чайок". Назва, що правда, вже часів римської присутності на Чорному морі: як свої човни називали самі таври, невідомо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одіссей здійснив навколосвітню подорож через Норвегію - історик
Могли бути маленькими, в десяток веслярів, а могли будуватися місткістю в п'ятдесят-шістдесят осіб. Відмінністю Камар були особливості їх будови: нарощувані борти, верх, закриваються шкірами (вітрил на Камара не було), підняті й однаково загострені ніс і корма, можливість швидко рухатися на веслах вперед і назад без перестановки керма - звідси і простота в управлінні.
Найсивіша давнина на півострові пов'язана з таврами, які населяли гірський Крим, що по імені цих племен називався тоді Таврією або Тавридою. Гірські племена таврів знаходилися на більш низькому економічному і культурному рівні розвитку, слабо контактували з греками і славилися у них як дикий і жорстокий народ.
А головним джерелом з історії взаємин двох найдавніших народів Ойкумени, населеної землі, стали для нас міфи і повідомлення історика Геродота, що жив у п'ятому столітті до нашої ери.
Вперше таври згадані в його "Історії". У цьому творі, датованому серединою 5 століття до нашої ери, Геродот коротко описав територію, яку населяють таври. За його словами, це гориста, виступаюча в Понт країна, розташована між Керкінітідою і Херсонесом Скелястими, або, якщо користуватися сучасними топонімами, між Євпаторією і Керченським півостровом.
"Батькові історії" належить і найбільш яскравий опис звичаїв горян. Вони приносять у жертву богині Діві еллінів, які зазнали корабельної аварії або були захоплені у відкритому морі. "Живуть таври грабунками та війною", - підсумовує Геродот.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Керчі представили унікальні античні вироби з дерева
Традиція, початок якій відносно таврів поклав Геродот, залишилася визначальною для майже всієї античної історіографії. У більшості випадків стародавні автори більш-менш докладно переказували Геродота або придумували власні "псевдотаврські" сюжети. До числа останніх належать такі знамениті, як "Іфігенія в Тавриді" Евріпіда і деякі епізоди "Послань з Понту" Овідія.
Незалежним від Геродота джерелом, мабуть, користувався Страбон, за відомостями якого колись "скіфське плем'я таврів" займало більшу частину Криму, а найбільш небезпечними для мореплавців були околиці бухти Симболон Лімен, де таври найчастіше влаштовували засідки. Про жорстокість і суворість звичаї таврів повідомляють й інші античні автори.
Псевдо-Скімн, наприклад, характеризує їх таким чином: "Таври - народ численний і любить кочове життя в горах; за своєю жорстокістю вони варвари і вбивці та задобрюють своїх богів нечестивими діяннями". А ось під такими "діяннями" греки розуміли піратство. Відомості про процвітання піратства у таврів наводять і античні географи. Ці морські розбої, що стали звичаєм і дохідним промислом, покрили Таврійське узбережжя такою сумною славою.
Понтійське піратство з часом набуло небаченого розмаху, паралізовувало морську торгівлю і плавання настільки, що боспорському цареві Євмелу довелося приймати активні заходи боротьби державного масштабу. Його війська напали в першу чергу на гавань Симболон, що знаходилася на місці сучасної Балаклави. Ця винятково зручна бухта була справжнім кублом таврських піратів. Але це вже було третє століття до нашої ери.
Однак справедливості заради треба відзначити, що основними заняттями тих таврів, які мешкали в стороні від морського узбережжя, були землеробство і скотарство, згадується в міфах також ткацтво. Лише приморські таври могли займатися піратством, та й то у поєднанні з морським збиранням і рибальством.
Про це говорять і археологи, які так і не знайшли на берегах нинішнього Чорного моря нічого, що прямо вказувало б на піратство таврів. Однак тут є два "але"... По-перше, ніхто спеціально не шукав, та й важко зараз знайти таврські поселення в умовах курортного узбережжя. А по-друге, на допомогу нам може прийти наука про назви - топоніміка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вірменські археологи розкопали древню лазню і біржу
Поруч з Балаклавою, всього в декількох кілометрах через гори, є село Оборонне. Кругом - дубові ліси і виноградники Золотої Балки. Красиві місце і назва. Але нам цікаво, як воно звучало до післявоєнного перейменування. Так от, називалося селище Камара, причому віддавна!
Нагадує це найменування стародавні піратські судна - камари. Тому можна припустити, що саме в цих краях у давнину виготовляли свої човни таври-мореплавці. Ліси в ту пору були дрімучі - не в приклад нинішньому шибляку. А може, й ховали таври свої камари в тутешніх горах - подалі від воїнів Євмела або римських легіонерів.
Адже саме з латині, мови римлян, прийшло слово "пірат", і вживається зараз в сучасному значенні. Але походить воно від грецького "пейратіс", а в перекладі це означає "людина, яка шукає своє щастя на морі". Ось і шукали це примарне щастя і таври, і фракійці на західному березі Понта, і кавказькі прибережні племена, що виходили на своїх камарах у морську безвість.
2 
1
Коментарі
1