На початку ХХ століття у Львові виготовляли кахлі світового рівня - фотографії

8

Фото: photo-lviv.in.ua

Постать Івана Левинського справді знакова не тільки для Львова, а й для усього українського суспільства кінця XIX - початку XX століть. Архітектор, будівничий, інженер, промисловець і підприємець, професор Львівської політехніки, визначний  громадський діяч і меценат 

Спектр діяльності Івана Левинського вимагав промислових потужностей. Слід зазначити, всі підприємства Левинського утворювали своєрідну " імперію " – найбільшу будівельну фірму Галичини.

Фабрику на вул. Кжижовій (згодом Потоцького, тепер - генерала Чупринки, 58 ) Левинський розпочав будувати у 1888 р. За короткий час за допомогою чеської фабрики, а також своїх колег Юліана Захаревича та О. Домашевича будівничий у 1889 р. створив конкурентноздатний заклад з офіційною назвою  "Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський."

Все розпочалось із невеликої гуртівні будматеріалів на цій ділянці. Згодом постала невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб. Працювало тут всього 5 чоловік.

Левинський першим звернув увагу на професійний розвиток гончарства і запровадив його до своєї керамічної фабрики через залучення гончарів, потім — професійних керамістів. У 1894 р. на фабриці працювало 25 осіб. На фабриці виробляли печі, вазони і вази, дахівку, цеглу, плитки, скульптуру. Кращі сорти вогнетривких глин привозились з Чехії, гірші з Глинська (біля Жовкви) та Олейова (біля Золочева).

Через два десятиріччя фабрика перетворюється в одне з провідних підприємств Галичини, функціонує довго й успішно. Кількість робітників з 25 зросла до 800.

Левинський одним з перших започаткував широке залучення місцевих архітекторів, художників, скульпторів до проектування оригінальних зразків печей, окремих кахель, гарнітурів. Буквально в два-три роки така практика показала свою дієвість і правильність. Було створено десятки печей, як в традиційній західноєвропейській стилістиці, так і з елементами народного стилю. Композиції печей вирізнялись високою якістю виконання.

Після смерті Івана Левинського у 1919 році фабрикою керував архітектор Броніслав Бауер. В силу непередбачених подій - закінчення світової та українсько-польської війни, хвилі бойкотів на підприємствах - над підприємством повисли великі іпотечні та вексельні борги сумою кількасот тисяч австрійських крон, хоча фабрика і мала гарантійні листи, проте мало хто з боржників фабрики міг і хотів розраховуватись. За декілька років на території фабрики Левинського на Чупринки її будівлі вже займали нові фірми та спілки.

×