У Музеї Голодомору в Києві завершили будівництво чотирьох захованих у землі поверхів. Почали заливати перекриття. Наступного року планують завершити чорнові роботи в будівлі.
Показав будмайданчик і розповів Gazeta.ua про особливості споруди керівник авторського колективу архітекторів будівництва Музею Голодомору Андрій Миргородський.
"Ми в зеленій зоні, яку кияни дуже принципово берегли ввесь час. На неї поширюються усі типи обмежень, які тільки діють в Україні. Тут буферна зона Києво-Печерської лаври, охороняється ЮНЕСКО. Комерційне і цивільне будівництво заборонене. Возили наш проєкт у штаб-квартиру організації в Париж. І для нього зробили виняток. Бо це меморіальний комплекс, пов'язаний із важким етапом історії країни", - говорить архітектор.
2006-го він разом зі скульптором Анатолієм Гайдамакою переміг на міжнародному конкурсі проєктів Музею Голодомору. Передбачили будівництво у дві черги. До першої входив меморіальний знак "Свіча пам'яті", музейна зала під ним, оглядовий майданчик та алея "чорних дошок". Їх збудували 2008 року. Друга черга – приміщення музею загальною площею 15 тис. м кв.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Люди божеволіють. Хліб – це все, а його немає". Джері Берман описав геноцид українців
Проходимо повз меморіальний знак із Залою пам'яті. Навколо діючої частини музею проводять часткову реконструкцію. Будівельники підпилюють та монтують гранітні плити навколо пандуса і спуску до алеї "чорних дошок".
"Внесли корективи, пов'язані з новими нормами по безбар'єрному середовищу – пандуси, поручні, спеціальні знаки, - пояснює архітектор. – А ще з 2008 року освітлення та деякі елементи оздоблення зносилися і теж потребують ремонту. Освіжили озеленення".
Підходимо до входу у шахту похилого ліфта. Це перша подібна конструкція в Україні. Його вже змонтували, але доробляють стіни і стелю. Майданчик перед ліфтом заставлений мішками з будівельними матеріалами та упаковками з плиткою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Жінка своїх дітей з'їла. Одного, потом – другого. Пока їла, жила. Потом умерла" – свідок Голодомору Євген Заможський
"Приходить багато літніх людей. Щоб зручно могли переміщатися від діючого залу в майбутній музей, спроектували таку споруду, - веде далі Андрій Миргородський. – Хоча тут великий схил, тепер проїхати на візку можна від верхньої частини Печерська - з вулиці Мазепи, через музей, до Паркової дороги – берега Дніпра".
По всій довжині – більше 200 м – над похилим ліфтом росте трава. Як і вгорі на вході в ліфт, на проміжному виході біля алеї "чорних дошок" та кінцевому - біля нового музейного приміщення, працюють будівельники. Підсипають основу відсівом і викладають тротуар світлим каменем-піщаником. По боках роблять парапети з чорного граніту.
Алеєю спускаємось до будівлі музею. Біля неї стоїть автомобіль-бетонозмішувач. Жінка-будівельник років 45 у помаранчевій касці і теплій куртці відкриває заглушку і набирає розчин у велику ємність. Чіпляє її до гака крана. Той переносить на споруду, де заливають дахове перекриття.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці презентують новий проєкт, присвячений Голодомору
"Щоб не псувати вигляд місцевості, я запропонував покрити дах газоном. Так добре впишемось у паркову зону, - ділиться фахівець. - Зверху буде видно тільки зелений килим, жодного вентиляційного приладу, двигуна чи труби. Це вимога ЮНЕСКО, все ховаємо".
Біля входу в приміщення музею стоїть вагончик з метало-пластиковими вікнами. Всередині - яскраве світло, стоять столи з документацією і планами, за ними сидять кілька чоловіків. Заходжу поцікавитись скільки людей задіяно на будівництві.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війна на Донбасі є продовженням спроби Росії вбити наш народ у 1930-х роках – Володимир В'ятрович
"Всього близько 180, - відривається від паперів представник генпідрядника Олександр Ісаєв. – Довго заливали стіни, бо висота приміщень до 12 метрів. Зараз більшість працює над перекриттям. У грудні плануємо завершити. Потім візьмемося за утеплення та гідроізоляцію. Там під газон маємо втілити складну конструкцію. Це ж не просто насипати на бетонну плиту землю і засіяти травою. Це так не працює. Воно помре через півроку. Потрібна система поливу і дренаж".
Про будівництво музею і чинну експозицію Зали пам'яті читайте більше в журналі "Країна" за 25 листопада 2021 року.
Підписатися можна ТУТ.
Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують загиблих від голоду. Цьогоріч День пам'яті жертв Голодомору припадає на 27 листопада. У цей день проводять поминальні богослужіння, відвідують пам'ятні місця. О 16:00 долучаються до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції "Запали свічку".
Голодомор вчинила радянська влада у 1932‑1933 роках, щоб зламати український спротив режиму. Державні органи вилучили продовольство й закрили кордони. Люди помирали від голоду. Керівництво Радянського Союзу приховувало масову смертність в Україні та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували інші країни й діаспора.
До 88-х роковин трагедії Український інститут національної пам'яті проводить інформаційну кампанію "Діти – найвразливіші жертви геноциду". Закликають берегти пам'ять про знищення українців і шанувати тих, хто пережив трагедію. Звертають увагу на потребу шукати шляхи передачі інформації про складну сторінку української історії сучасним дітям та підліткам, але не травмувати їх.
"Діти стали жертвами "людиноненависницької" політики більшовиків. Близько 1,5 мільйона українців віком до 10 років загинули внаслідок штучного голоду, – каже голова Українського інституту національної пам'яті 35-річний Антон Дробович. - Ті ж із дітей, хто вижили, стали носіями шокуючого досвіду та правди, яку десятиліттями намагалася приховати радянська пропаганда. Їхні історії, свідчення, життєвий досвід – це неоціненний внесок в збереження національної пам'яті українського народу, невід'ємна складова пізнання Голодомору як одного з найжахливіших злочинів проти людства у XX столітті".
3 
35413
Коментарі