Гетьман Павло Скоропадський затвердив закон про громадянство Української держави 2 липня 1918-го.
Українським громадянам заборонялося одночасно бути підданими іншої держави. В Україні вони отримували права та обов'язки. Повинні були дбати про добробут держави.
Громадянами Української держави визнавали російських громадян, які перебували на її території. Усі особи, народжені в Україні, мали право на громадянство. Вони повинні були подати відповідну заяву протягом року після досягнення повноліття.
Право на українське громадянство надавалося особам, народженим громадянами Української держави у шлюбі з одним іноземцем, усиновленим іноземцем до 17 років, шляхом натуралізації в разі перебування на території України протягом 3-х років і спроможністю прогодувати себе й родину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Крах гетьманату став катастрофою на все її життя" - померла донька Скоропадського
Якщо особа приймала громадянство іншої держави, то втрачала українське.
Для отримання громадянства потрібно було прочитати "Заприсяжне обіцяння". У ньому людина обіцяла бути вірною Українській державі, оберігати її та коритися владі.
Гетьман Української держави Павло Скоропадський узаконив самостійність Української церкви 12 листопада 1918-го. Миряни і духовенство України виступали за незалежність від Московського патріархату. Політична нестабільність у країні та агресія з боку більшовиків не давали можливості Українській церкві отримати статус національної. У середині 1917-го владика Олексій видав молитовник українською. Але майже вся православна ієрархія складалася з росіян із антиукраїнською позицією.
3 
1
Коментарі