6 травня 1920 року закінчився Перший Зимовий похід військ УНР.

Наприкінці листопада 1919 року армія опинилася у "трикутнику смерті" між містами Любар, Чортория та Миропіль на Житомирщині. Їх оточували війська Червоної, білогвардійської Добровольчої та польської армії. Українські частини потерпали від епідемії тифу.

6 грудня 1919 року на військовій нараді у Новій Чорториї в Любарському р-ні Житомирської обл. вирішили здійснити боєздатними частинами армії УНР партизанський рейд тилами денікінців.

У поході взяло участь близько 5 тис. осіб. Бойовий склад частин нараховував 2 тис. багнетів, 1 тис. шабель та 14 гармат. 50% загальної кількості складали штаби частин, нестройові частини та обози.

6 грудня 1919-го армія прорвалася на територію, яку контролювали білогвардійці. Людей поділили на 4 збірні групи: Київську, Запорізьку, Волинську та 3-тю стрілецьку дивізію. У кожній було менше тисячі вояків. Уряд УНР перебував у Польщі, зв'язку з ним не було. Військам допомагало місцеве населення.

Через 20 днів майже весь склад 3-ї стрілецької дивізії загинув у сутичці з білогвардійцями. Наприкінці січня 1920-го вирішили переходити в тили Червоної армії.

Військам наказали уникати прямих зіткнень. Матеріальний стан українців був поганим. Головним завданням кампанії була інформаційна кампанія серед населення.

"На майданах, базарах, у корчмах, на подвір'ях і по хатах старшина, козаки, урядовці, кожний своїми силами й розумінням, провадили інформаційно-агітаційну діяльність", - згадував генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Більшовики тікають із залізничної станції. Українці беруть її майже без утрат"

До армії УНР приєднувались повстанські отамани. Війська під час походу пройшли 2500 км, провели понад 50 успішних боїв. Пройшли територіями сучасних Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Вінницької областей.

Під час походу українцям удалось зберегти армію, якій загрожувало цілковите знищення.

×