Художник і письменник 76-річний Юрій Логвин намалював серію марок про військове мистецтво в Україні.
Одна з найпізніших - марка "Оборона Севастополя". Багато українців героїчно боронили Севастополь під час Кримської війни в середині 19 століття. Але в російських джерелах їх, попри їхні українські прізвища, називають росіянами.
- Зліва на марці зображені три солдати регулярної російської армії - піхотинці. А справа кілька чоловік, які вдягнені в козацький одяг уже на манер кавказьких племен - в черкесках, папахах. Їх називали кубанські пластуни, - розповідає письменник. - Ці пластуни були, як би тепер сказали, спецназом. Вони були направлені царськими генералами на лінію між російськими військами, французькими і англійськими. Тоді лінія оборони були на відстані 150-200 метрів між ворожими таборами. Вони в окопах вночі відбивали атаки. Їх не змінювали. Вони терпіли там страшенні муки. Взимку Крим страшний - вітри, дощі, ожеледь. Вони сиділи в тих шанцях-окопах. Не могли голови підняти. Тільки вилазили по черзі з тих шанців до російського війська, щоб поїсти-попити-перевдягтися. Бувало, що по 3-4 дні мокрі сиділи, не перевдягались ні в що. Я знайшов їхнє фото, підписане прізвищами: Сапеляк, Білий, - "чісто русскіє фамілії".
Ліворуч на марці зображені три чоловіки - по центру українець Петро Кішка.
- На сайті "Крымская война" побачите таку клюкву, що просто жах бере: "Петр Кошка - образец героизма русского солдата", - обурюється Юрій Логвин. - Він був з Поділля, з Немирова. Був кріпаком, чумакував з малих літ. Але був дуже норовливий, і через це його забрила в солдати. Його загнали рекрутом в Севастополь, він служив там на кораблі.
90 відсотків рядового складу матроського - були українці. Тільки офіцери і капітани були росіяни. Бо як правило брали туди воювати людей з узбережжя Чорномор'я - місцевих рибалок, які були обізнані з тамтешнім кліматом і природою.
- Після війни моряки стали піхотинцями. І тут Кішка виявився фантастичним сміливцем. Він був невисокого зросту - метр 65. На той час це вважалося середнім зростом. Бо середній зріст тобі був значно менший, ніж зараз. Зараз акселерація, люди виросли, бо споживають більше білка.
Петро Кішка був трохи рябий, лице побите віспою, але дуже рухливий і сильний. Міг відправитися з одним ножем на територію противника і звідти привести полоненого. Раз у бою побачив нічийного коня англійської породи. Він бігав між двома лініями фронту, які метрів на 200 стояли одна від одної, його ніхто не наважувався схопити. Кішка спокійно піднявся, того норовливого коня взяв за вуздечку і під шквалом куль привів його неушкодженим в російські позиції. Потім продав його. Виручив 25 карбованців сріблом. Це фантастичні гроші були. Професор в університеті мав жалування на рік 12 карбованців сріблом. Ці 25 карбованців він витратив на те, щоб поставити пам'ятник одному російському солдатові, який своїм тілом захистив одного з командирів Севастопольської оборони.
1 
1
Коментарі
4