Пов'язувати Волинську трагедію 1943 року винятково з політикою українських націоналістів є не зовсім коректним, вважає відомий історик, професор Богдан Гудь. За його словами, не останню роль у формуванні настроїв волинських селян відіграла російська і комуністична пропаганда. Про це він заявиви в ефірі програми "Історична правда".
"Події 1943-44 років не можна виривати з історичного контексту, - пояснив Гудь. - Французький історик Даніель Бовуа стверджував ще тридцять років тому, що Волинська трагедія має глибоке історичне коріння. Цей конфлікт - лише вершечок айсберга, а те, що ховається під горою, і українці, і поляки дуже мало знають. Життя всього 19 століття і перша половина 20 століття проходило у зовсім іншій риториці, ніж в період Другої світової війни. Польські історики, зокрема Ґжеґож Мотика майже не звертають уваги на те, що відбувалося на Волині в 19 столітті. А Волинь на відміну від Східної Галичини до 1918 року знаходилася у складі Російської імперії. До 1914 року практично все волинське селянство належало до чорносетонної організації "Союз русского народа", на чолі якої стояла російська православна церква. Центр цієї політики знаходився у Почаївській Лаврі. Пізніше на цій території мали вплив комуністи, налаштовані антипольськи. Навіть у 1939 році антипольські виступи на Волині були організовані комуністичними агітаторами, а не націоналістами".
Волинську різанину слід розглядати як віддзеркалення у людських головах старої російської політики, переконує дослідник.
"Фактично події на Волині 1943-го - це повторення подій 1917-18 року. Але тоді селяни знищили велику польську власність, а у 40-х ліквідували польську присутність, не залишаючи шансу полякам повернутися на ці терени", - підсумував історик.
3 
1
Коментарі
95