29 січня 1918 року під станцією Крути стався бій між тритисячною армією більшовиків на чолі з Михайлом Муравйовим та юнкерами 1-ої Київської військової школи ім. Б. Хмельницького, студентськими сотнями й бійцями вільного козацтва – усього близько 1000 осіб.
В середині січня 1918 року петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. На захід просувалися радянські загони під командуванням Михайла Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Антонова-Овсієнка. У Києві розпочалося повстання на заводі "Арсенал", тому збройні сили народної республіки під командуванням Симона Петлюри перекинули на придушення цього антиукраїнського виступу. Північно-східний кордон держави охороняли юнкери 1-ї Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького. Вони і попросили про підмогу в українських студентів. На заклик зголосилися студенти із київського Університету Святого Володимира, новоствореного Українського народного університету, учні гімназій. Загалом у курінь Січових стрільців записалося дві сотні чоловік.
28 січня вранці поїзд зі студентами прибув до невеликої вузлової станції Крути, за 145 км від Києва. Вони об'єдналися з іншими юнкерами військової школи. Сили українців були такі: чотири сотні Київської юнацької школи №1 ім. Богдана Хмельницького – 400–500 юнкерів та курсантів старших курсів, перша сотня Студентського куреня Січових стрільців – 116–130 вояків, та добровольці з вільного козацтва. Бій під Крутами розпочався 29 січня о дев'ятій ранку з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів, які намагалися взяти станцію одним ударом. Більшовики мали значну чисельну перевагу, їхній загін намагався взяти захисників в кільце. Напередодні бою з Києва до українців прибув паротяг з залізничною платформою з гарматою. На озброєнні, окрім гармати. було ще 8-10 кулеметів та велика кількість несправних рушниць. Протягом 5 годин українські підрозділи стримували атаки ворога. На допомогу більшовикам почали надходити інші загони Муравйова, з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд, який почав обстріл студентських загонів з тилу. У юнкерів і студентів закінчувалися набої, перегріті на морозі кулемети замовкали. Паротяг з гарматною платформою залишив фронт - поїхав за набоями і підмогою. Помітивши це, більшовики перейшли у черговий наступ. Загони Муравйова почали обходити юнкерів і студентів, оточуючи їх. Відступ розпочався над вечір, коли на правому крилі противник знову перейшов до наступу. Українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Різдвяні свята КГБ влаштувало облаву на дисидентів
У темряві один студентський взвод –27 осіб, заблукав і вийшов на вогні вже зайнятої військами Муравйова станції Крути. Розлючені втратами — до 300 чоловік — червоноармійці довго знущалися з полонених, кололи багнетами, а потім розстріляли коло станційної водокачки. Селяни розповідали, що один полонений - учень 7-го класу гімназії Григорій Пипський, перед розстрілом затягнув гімн "Ще не вмерла Україна". Пісню підхопили решта. Тіла страчених в одній могилі поховав місцевий священик та селяни на кладовищі села Печі. Коли в березні родичі зайнялися перепохованням хлопців, там виявили 27 тіл.
Загальні втрати під Крутами з українського боку становили приблизно 70 осіб: 40 студентів, 15 юнкерів і 15 козаків. Усього до полону потрапило 36 старшин, студентів та гімназистів. Шестеро поранених вояків Студентської сотні та 1 гімназист, що виявився сином машиніста, який возив членів українського радянського народного секретаріату, було відправлено на лікування до Харкова. 27 полонених студентів розстріляли. Двох старшин замучили червоногвардійці та матроси, їхні понівечені тіла викинуті на залізничному перегоні в районі Ніжина. Під Крутами наступ на столицю Муравйова затримався на два дні. Київ він захопив 9 лютого. Того ж дня у Бресті УНР уклала договір з Німеччиною та її союзниками. Вони домовилися обмінятися полоненими та відмовилися від взаємних претензій.
У березні 1918 року, як тільки українські війська знову зайняли столицю, керівництво УНР розпорядилося урочисто перепоховати крутян. Тіла 27 загиблих юнаків перевезли до Києва. Тіла загиблих поховали в одній могилі на Аскольдовій могилі. 1934-го це кладовище на схилах Дніпра зрівняли із землею, а на його місці розбили парк.
3 
1
Коментарі
1