У Львові мають намір привласнити будинок, у якому знаходиться унікальний Музей історії медицини Галичини імені професора Мар'яна Панчишина. Він належить міській раді, а розпоряджається ним Українське лікарське товариства. Знаходиться на вул. Кармелюка, 3 неподалік медичного університету.
Будівля є пам'яткою місцевого значення, збудований професором Панчишиним за власний кошт у 1925 році. У повоєнний період, щоб вберегтися від репресій, родина Панчишиних виїхала на захід, а потім у США. У радянський період будівлю здавали під тимчасове житло медикам.
"Один із поселенців - лікар Тимофій Глухенький усіляко намагався перевести будівлю собі у власність, - розповідає директор музею Олександр Канчалаба. - Однак коли його запросили працювати до Києва, мусів відчужити це майно на користь львівської громади. У 1992 році тут створено музей. Однак через кілька десятиліть несподівано до нас завітав онук Глухенького, оглянув будинок і експозицію. А вже через деякий час подано судовий позов на повернення будинку у власність Глухеньких."
Будинок має два поверхи - 367 кв. м, горище та підвал. Три судових інстанції прийняли рішення на користь громади і лікарського товариства. Однак Личаківський суд постановив забрати будинок у міської ради. Лікарське товариство подало апеляцію, а міські депутати цього тижня підтримали його та написали відповідного листа генпрокурору, щоб залишити пам'ятку у власності міста.
"Парадокс у тому, що навіть син Мар'яна Панчишина, який мешкає у Чикаго, не претендує на власність батька. Родина написала офіційну відмову від будинку на користь львівської громади за умови, що одну кімнату тут відведуть для експозиції із життя і діяльності професора Панчишина," - додає директор музею.
Мар'ян Панчишин (1882-19430) народився у бідній львівській родині. Але був здібним, тому освіту здобув за рахунок грантів. Був лікарем-терапевтом, рентгенологом, досліджував туберкульоз. Лікував на фронті у період Першої світової, отримав 3 нагороди. Вів приватну практику у будинку на Кармелюка, мав тут свій рентгенапарат. Був ректором Українського таємного університету, заснував декілька стипендій для студентів. Видавав "Лікарський вісник", започаткував протитубелькульозний диспансер. Був депутатом Верховної Ради УРСР, особистим лікарем Андрея Шептицького.
"Гроші на свою діяльність отримував від медичної практики. Адже лікував багатіїв. Біля цього будинку завжди з самого досвіта стояло купа возів. Люди приїжджали і займали чергу до нього з різних куточків Галичини, - розповідає Канчалаба. - Коли почалися репресії, у Панчишина почалися проблеми з серцем. Тоді Шептицький запросив його деякий час пожити у палатах Собору Святого Юра, бо там було безпечніше. Через кілька місяців у професора стався інфаркт, там він і помер. Тоді дружина з сином виїхала закордон."
В експозиції музею зібрано старовинні лікарські інструменти, зразки давніх дипломів, фотографії з медичної практики професора, його автомобіля, яким він їздив до пацієнтів. Є його візитка, унікальний рецепт, набраний на друкарській машинці. Цінною є колекція марок на медичну тематику зі всього світу та медичних книг, виданих близько 1900 року українською мовою - з порадами як уберегтися від туберкульозу, сифілісу. Книги написані доступною мовою.
"Маємо цікаву дорожну аптечку, - показує експонати директор. - Розміром з долоню, пороте у ній є 21 позиція - гірчичник, м'ятні каплі, бинт, марганцівка, пластир, хірургічна булавка, саліциловий вазелін. Аптечка зроблена у вигляді футляра. До неї - інструкція. Вже тоді в аптечці передбачили препарат від похмілля. В інструкції написано, що для лікування алкогольного отруєння - запою - слід додати 3-5 капель нашатирного спирту на "рюмку водки або води" і випити."
2 
1
Коментарі
1