Ще за життя ця жінка стала міфом. Ким насправді була Мата Харі: талановитою танцівницею чи скандальною куртизанкою, цинічною спокусницею впливових чоловіків чи невинною жертвою їхніх політичних ігор? На це запитання й сьогодні не можна відповісти достеменно.
Навесні 1905 року Мата Харі дебютувала на паризькій сцені як виконавиця східних танців. Казала, нібито вона з дитинства їх навчалася в буддійському монастирі. Особливо вражав танець "Семи покривал". Їх вона поступово знімала одне за одним, залишаючись наприкінці лише в намисті та браслетах.
Красуня-танцівниця отримує запрошення виступати в паризьких театрах. Танцює в Мадриді, Відні, Монте-Карло, Мілані, Берліні. Невдовзі стає найбільш високооплачуваною танцівницею у світі. Плітки про її численні романи з товстосумами, дипломатами та членами королівських родин не сходили зі шпальт газет. Серед них називали й ім'я старшого сина німецького кайзера кронпринца Вільгельма.
Танцівниця розповідала, що народилася від шлюбу багатого голландського колоніста з бідною яванською красунею, яка працювала на плантаціях. Після смерті батька заможна рідня нібито не визнала її матері й бідна вдова змушена була віддати дівчинку в храмові танцівниці. Іншим разом видавала себе за доньку англійського короля та індійської княжни, або європейської аристократки й індуса, яких переслідували релігійні фанатики. Своє ім'я залежно від настрою Мата Харі перекладала то як "око дня" (сонце), то як "світло ранкової зорі".
Насправді ж вона народилася в маленькому голландському місті Лауварден у сім'ї ремісника Адама Зелле, який виготовляв капелюхи. Дівчинку назвали Марґарет Ґертруда. Після смерті матері її відправили до рідні в інше містечко. Єдиною можливістю вирватися з провінційної задухи було заміжжя. І 20-річна Марґарет виходить заміж за шлюбним оголошенням у газеті за вдвічі старшого капітана Рудольфа Мак-Леода. Подружжя виїздить до Ост-Індії, нині Індонезія, — тодішньої голландської колонії. Там Мак-Леод служив командиром гарнізону.
Марґарет народила двох дітей. Старший син Норман помер у 2-річному віці від інфекційної хвороби. Після повернення до Нідерландів, 1902-го, шлюб було розірвано. Меншу доньку чоловік відсудив у Марґарет, звинувативши її у непристойній поведінці та подружніх зрадах. Мата Харі згодом вигадувала, що дітей підступно отруїла служниця, яку вона задушила власними руками. Також скаржилася на алкоголізм і нестриманість Рудольфа. Численні прикраси завжди прикривали груди Марґарет, нібито тому, що в дикому нападі ревнощів чоловік їх понівечив.
Перша світова війна застала танцівницю в Берліні. Мата Харі повертається до Нідерландів, де протягом 1915 року виступає в королівському театрі міста Гааги. Нейтральний статус її батьківщини давав змогу подорожувати країнами Європи. У німецькому посольстві в іспанській столиці Мадриді тоді працював Вільгельм Канаріс, який згодом стане адміралом і шефом абверу — нацистської військової розвідки. Мата Харі вперше в житті закохалася до нестями і, схоже, стала сліпою іграшкою в руках досвідченого розвідника. Багаторічна утриманка заможних і впливових чоловіків, вона звикла до розкішного життя й панічно боялася бідності. Можливо, це й змусило її стати агентом Н-21 німецької розвідки.
Навесні 1916-го вона приїздить до Парижа, виступає у найпрестижніших залах. Серед її друзів і коханців чимало впливових людей. Серед них багато військових. У них у ліжку Мата Харі нібито вивідувала секретну інформацію й передавала Канарісові. Невдовзі їй роблять пропозицію співпраці з французькою контррозвідкою. Вона погоджується, але вимагає за свої послуги мільйон франків.
На слід подвійної шпигунки виходить англійська розвідка МІ-5 й починає за нею стежити. Англійці зафіксували зустрічі танцівниці з німецькими агентами. Цією інформацією вони поділилися з французькими колегами.
За дорученням Канаріса Мата Харі декілька разів намагалася влаштувати свої гастролі в Лондоні. Проте щоразу отримувала відмову — без жодних пояснень. Канаріс зрозумів, що його агентку викрито, й вирішив здати її французам. На благання танцівниці вивести її з гри він дав зрозуміти, що шпигунство — це угода на все життя.
Наказ повернутися до французької столиці означав неминучий провал. У лютому 1917-го Мата Харі з'явилася в Парижі, її відразу заарештували. Слідство тривало декілька місяців. Проте доказів провини було замало, й справа розсипалася. Безсумнівним було лише те, що як подвійний агент вона отримувала гроші й від німецької, й від французької розвідки, але ... нічого ні для тих, ні для інших не зробила. На захист виступили впливові друзі, проте їхні намагання були марними: фінал справи було вирішено заздалегідь. Роздмухуючи шпигуноманію, французьке правосуддя скоріш за все намагалося відвернути увагу від поразок на фронтах.
Паризький суд визнав, що в результаті секретної інформації, яку Мата Харі передала німецькій розвідці, загинуло 50 тис. військових і тисячі мирних громадян. Вони перебували на кораблях, потоплених німецькими субмаринами в Середземному морі. Адвокати подали прохання про помилування на ім'я президента Франції. Проте той його відхилив, і вранці 15 жовтня на військовому полігоні під Парижем смертний вирок було виконано. Мата Харі відмовилася від чорної пов'язки на очі, поцілувала черницю, яка її супроводжувала, й благословила солдатів, які мусили в неї стріляти.
1876, 7 серпня — Марґарет Ґертруда Зелле народилася в голландському місті Лауварден в родині капелюшника
1896 — виходить заміж за капітана колоніальних військ Рудольфа Мак-Леода й виїжджає на Схід
1902 — повертається до Голландії й розлучається з чоловіком
1903 — виступає натурницею та наїзницею в паризькому цирку
1905 — дебютує як танцівниця під артистичним псевдонімом Мата Харі
1915 — зустріч із Канарісом у Мадриді, Мата Харі стає агентом Н-21 німецької розвідки
1916 — починає співпрацювати з французькою розвідкою
1917, 15 жовтня — Мата Харі під Парижем розстріляли як німецьку шпигунку
На батьківщині танцівниці-шпигунки є печиво й цигарки з її ім'ям. У Лаувардені, рідному місті Мата Харі, на її честь названо центральну площу
3 
1
Коментарі
5