Шок викликала навіть поява їх восени без головного убору із зачіскою, де панував специфічно виконаний кок. Дивлячись на них, трудящі в кашкетах "восьмиклинка", з матер'яним гудзиком посередині і картонною вставкою для підтримки форми, гарчали від обурення: "ідіоти!", "Західні збоченці!".
Але було б однобоким уявлення про стиляг, що вони стали виділятися з загальної маси радянських громадян тільки одягом. У стиляг з'явився особливий, "волелюбний", стиль життя, точніше, вони стали більш відкрито радіти життю: слухати джаз, цілуватися на вулиці, танцювати "бугі-вугі"... Це, мабуть, був перший відкритий виклик радянській ментальності, сірості та схожості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сто років тому повчати покупців рекламою вважалося поганим тоном
Влада серйозно почали побоюватися стиляг бо "виклик стилем" почав "будити"суспільство. Карикатури на стиляг у радянській пресі за частотою і обсягом стали конкурувати з карикатурами на імперіалістів.
На Подолі на Червоній площі (нині Контрактовій) навпроти районної дошки пошани з'явився стенд сатири по лінії комсомольського прожектора. Чільне місце поряд з алкоголіками, дармоїдами й сімейно-побутовими порушеннями зайняли карикатури і фотографії стиляг.
Дивним, однак, було те, що в переважній своїй більшості стилягами "стали" інтелігентні хлопці-студенти, молоді фахівці. Вони успішно виконували план, працюючи за верстатами і кульманами... І все одно стилягам стали шкодити: писати на роботу, утримувати в міліції, виключати з ВЛКСМ... Комсомольські патрулі різали їм штани, краватки, псували зачіски...
Сумно і смішно, адже це були нормальні хлопці. Просто вони не хотіли, щоб у патріоти їх записували силою! А інший неофіційний шлях у патріоти - суспыльство не одобрювало!
Стиляги не стали антирадянщиками, дисидентами, дармоїдами і п'яницями. Подорослішавши і "навантажившись" сімейно-побутовими проблемами, вони самі десь на початку 60-х років "поховали" своє "стіляжнічество", однак завдавши при цьому перше важке "поранення" існуючого ладу.
Як Хрещатик став Бродвеєм
Повернемося, однак, до бурхливої ??молодості київських стиляг (згодом їх змінили "хіппі", про яких потрібно окреме оповідання), що почали з того, що відразу ж перейменували Хрещатик у Бродвей, він же "Брід". Саме тут, безтурботно хитаючись, вони знайомилися з дівчатами, розповідали анекдоти, загалом, робили те, що зазвичай роблять всі молоді люди від 16 до 20 років.
Не гребували і розпиванням спиртних напоїв, тим більше що закладів, призначених для цієї мети, на Хрещатику в той час вистачало...
Природно кафе з гарячою неоновою вивіскою "Грот" (навпроти початку вулиці Леніна) стало "Мічигані" - улюбленим місцем київської "золотої молоді". Дієтичний "Гастроном" зі столиками на другому поверсі (для кави і не тільки) став "Ліверпулем". Літня "Шашлична", розташована поряд з театром оперети, стала "Барселоною"; кафе "Чай-кава" стало "чайханах", а от кафе "Північ", поряд з "Вареничною", стало чомусь називатися в народі "гадючником".
Шаленою популярністю користувалося і кафе "Півник" біля входу в стадіон "Динамо". На розлив тут продавалися прекрасні кримські вина "Мадера" і "Херес".
А ось на вулиці Червоноармійській у магазинчику "Троянда Закарпаття" можна було скуштувати карпатські вина прямо з бочок.
З цікавістю зустріли кияни і відкриття поряд з рестораном "Столичний" кафе "Хрещатик", потрапити в нього можна було тільки за вхідними квитками, які купувалися за тиждень наперед. На квитках вказувався номер столика. Тут вперше в Києві почали виконуватися естрадні номери шоу-програми. Також можна було і потанцювати.
Сиділи ми в барі в пізню годину ...
Бари як такі працювали в київських готелях системи "Інтурист" за іноземну валюту і тільки для іноземців.
І раптом по Києву пішла чутка, що на вулиці Свердлова (нині Прорізна) поряд з Хрещатиком відкрився перший київський офіційний бар "Хрещатий яр". Народ повалив юрбою. Щовечора люди стояли біля входу і чекали поки звільниться столик. Приміщення було двоярусним з обробкою прекрасними фресками. Таким був початок, і ось вже до згаданого вище кафе "Хрещатик" приклеївся бар "Скляшка".
Відкрився бар і на третьому поверсі будівлі метро "Хрещатик" з виходом на балкон. Тут, поряд з іншими напоями, подавався і фірмовий коктейль "Хрещатик" за 1 рубль 15 копійок (горілка, шампанське і лимонний сік), грала стильна музика.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найдовша черга на таксі була біля Бессарабки
На головній київській вулиці відкрилося і багато недорогих невеликих доступних кафе: бульйонних, молочних і булочних-кондитерських... Місць для їхнього будівництва не вистачало. Можливо, тому і ресторан "Кавказ" переїхав з Хрещатика на вулицю Червоноармійську.
З часом бари стали з'являтися і на околицях міста. Так навіть на віддаленій від центру Куренівці, на вулиці Вишгородській, біля будиночка, де жив Т.Г.Шевченко, відкрився бар "Берізка". Крім Хрещатика, "стильна київська молодь" розважалася і на Петровській алеї.
Тут недалеко від ресторану "Зозуля" працював відкритий літній молодіжний танцювальний майданчик, працювали літні ресторани "Рів'єра", "Зозуля" і літні кафе.
Добре можна було відпочити в парку за філармонією. Тут на схилах Дніпра поряд із фонтаном з фігурою слоника працювало відкрите кафе "Слоник", що користується величезною популярністю у молоді.
А внизу на алеї працювала танцювальний майданчик "Жаба", де завжди було багато людей. І якщо на початку танцювального вечора (за затвердженою інструкцією) танго змінювалося вальсом, вальс фокстротом, то в продовження вечора наа "вимогу відвідувачів", махнувши рукою, йшли на поступки: танцювали вже і рок, і твіст, і бугі-вугі...
Слід зазначити, що і в зимовий час тут теж було, де повеселитися. Працювали ресторан "Динамо" і закритий танцмайданчик "Червона троянда".
Переклад українською -Gazeta.ua.
1 
1
Коментарі