Головною проблемою окупації росіянами Львова стало те, що у місцевого населення зовсім не залишилося грошей. Австро-угорські банки евакуювали з міста всю готівку. Решту коштів прибрали до рук спекулянти, які сподівалися отримати прибуток із настанням "кращих часів". До війни курс австрійської крони до російського рубля був один до 2,5, нова адміністрація встановила його, як 30 копійок за крону. А на базарах вимагали оплати за тими ж цінами, що й раніше, тільки в новій валюті – за курсом один до одного.
"В вечерний час, когда заботами нашей администрации на главных улицах горит электричество, когда толпы народа суетливо идут мимо окон освещенных лазаретов, когда повсюду царит оживление благодаря присутствию наших офицеров, солдат, персонала многочисленных отрядов Красного Креста, общеземской и общедворянской организаций, госпиталей, когда в толпе то и дело слышится русская речь, – может показаться, что город живет своей нормальной жизнью. Но это уличное движение обманчиво: жизнь во Львове еще не вошла в свою колею, война наложила на нее свой тяжелый отпечаток", – писала "Нива" 28 листопада – майже через два місяці після початку окупації.
"Вчерашние богачи оказались нищими, – пише Всеволод Надєждін. – Фабрично-заводская промышленность, торговля, подвоз съестных припасов, движение поездов, почта, телеграф – все приостановилось. Настали страдные дни: население голодало, в городе не было хлеба, соли, сахара, мяса. Семьи 12 тысяч австрийских чиновников, три месяца уже не получающих жалованья, семьи банковых и конторских служащих, телефонистки, прикажчики, фабричные служащие – все оказались без куска хлеба. Во Львове ощущается до сих пор большой недостаток в угле, дровах и керосине, печей нигде не топят, даже в гостиницах холод ночью отчаянный. Беднейшее население волоком тащит из ближайших рощ и лесов только-что срубленные деревья".
"Что с Перемишля чувать, й… твою мать?!" – таку телеграму цитує автор віденських спогадів про окупацію. Її начебто російський імператор надіслав своєму командувачу в Галичині. І отримав відповідь: "Перемишль как стоял, так и стоит, черт твою маму е… т!"
Усі надії на повернення австрійської армії львів'яни пов'язували з утриманням Перемишля – фортеці за 85 км на захід від Львова. Нині це місто належить до Польщі. Доки тривали бої, Львовом ширилися різноманітні чутки. Переповідали про якогось графа, що зібрав загін селян, з яким винищував російських солдатів. Його бачили то у Брюховицькому лісі на західній околиці міста, то у Винниках на східній, то у Красному – важливому залізничному вузлі. Так само говорили про доктора Трильовського, гуцульський загін якого нібито нападав на ворожі позиції у Карпатах. Ще одна історія – як австрійські вояки встановили під Перемишлем величезний рефлектор, через який на небо вивели проекцію Божої Матері. Вражені росіяни впали на коліна, почали молитися і здалися у полон.
22 березня 1915 року, після шести місяців облоги, російські війська здобули Перемишль. Та через півтора місяця австрійська армія разом із союзниками-німцями розпочала контрнаступ. А 22 червня 1915-го росіяни поспіхом залишили Львів. При відступі спалили залізничний вокзал.
Фронт Першої світової проходив Галичиною ще два роки, проте до Львова росіяни не доходили. А 1918-го вже не існувало обох імперій: Австро-Угорщина розпалася, а в Росії до влади прийшли більшовики.
Більше читайте в журналі "Країна" від 28 серпня 2014 року.
3 
1
Коментарі