Аж до другої половини ХХ століття важливим компонентом інтер'єру традиційного житла Сумщини залишашалася скриня. Вона була своєрідним замінником звичної нам шафи і призначалася для зберігання одягу, білизни, рушників, посуду тощо.
Упродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. скринництво посідало особливе місце у системі виробництва меблів. Недарма й самих ремісників-столярів, що виготовляли скрині, називали скринниками.
Робили скриню із дерев'яних дощок – дубових, липових, кленових та ін. Зовні вона нагадувала великий ящик із плоскою чи злегка випуклою кришкою, що завжди замикався на ключ. Із обох боків скрині для зручності її транспортування робили залізні ковані ручки. Скриня мала плоске, іноді з додатковими ніжками дно, зверху її зазвичай вкривали тканим килимом чи рядном. Часом форма та розміри скрині дозволяли використовувати її як стіл або ліжко.
Скрині фарбували здебільшого в червоний колір різних відтінків. У різних містах Сумщини існувала практика складнішого декоративного оздоблення скринь за допомогою художнього розпису, через що вони звалися "мальовані скрині". Зазвичай таке оздоблення робили самі ремісники-столяри. Художньо-естетичною майстерністю відрізнялися скрині Слобідської Сумщини, на яких вимальовували різноманітні рослинні орнаменти. Ціни на такі скрині "з візерунками" були досить високими, з розрахунком на заможних людей. Цінувалися також ковані скрині.
Для зберігання дрібних речей, як-то: гроші, папери, прикраси – в середині скрині був невеликий ящичок – прискринок. Нерідко у прискринку зберігали дитячий пупчик, який відпадав невдовзі після народження немовляти. Його зберігали зав'язаним, а коли дитині виповнювалось сім років, і вона вже мала іти до школи, пупчик просили розв'язати. Вважалось, що малюк, який швидко впорався із таким завданням, буде розумним.
Скриня була основним компонентом традиційного весільного посагу молодої, тому мальована і кована скриня вказували на заможність її сім'ї.
Схоже функціональне призначення мав сундук. Обидва столярні вироби якийсь час використовувались одночасно в різних місцях регіону. Однак вже на початку ХХ ст. сундук поступово витісняв скриню із вжитку. Різниця між найбільш поширеною "простою" скринею та сундуком, якими користувалися аж до середини ХХ ст. полягла у тому, що сундук мав випуклу кришку, а скриня – пласку, сундук обковували залізом, а скриню – ні.
Від середини ХХ ст. побутові функції скрині та сундука поступово перейняв на себе новіший столярний виріб – шафа. Проте скриня чи сундук ще впродовж певного часу в різних місцинах Сумщини зберігалися як важливий ритуальний предмет, пов'язаний із весіллям. Зокрема існувала весільна традиція "збирання скрині": поки молода ходила по селу прощатися з дружками, її рідні збирали скриню з приданим і везли до молодого.
Скриня та її вмістище вказували на те, що молода є вправною дівчиною, надбала собі придане й готова до сімейного життя: "А в скрині, значить, обов'язково у неї повинно було натканих ряден тоненьких таких, як простинь зараз, шоб застілать. Щоб десяток було. Ну, старалися дівчата одна поперед одною, шоб усе ж красиве було, шоб повишивані ті рушники були..." (с. Річки, Сумська обл.).
Навіть у 50-ті рр. ХХ ст., коли скринництво як ремесло вже згасло, збережену материнську скриню нерідко використовували під час весілля. Більше того, навіть за наявності в другій половині ХХ ст. сучасних меблів фабричного виробництва, скриню часом продовжували використовувати за її основним призначенням.
4 
1
Коментарі